- 1. Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.
- 2. Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.
- 3. І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.
- 4. Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.
- 5. Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.
- 6. І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.
- 7. І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.
- 8. І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли.
- 9. І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі.
- 10. Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.
- 11. Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.
- 12. Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.
- 13. І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.
- 14. Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.
- 15. Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.
- 16. Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.
- 17. Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?
- 18. Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.
- 19. Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його.
- 20. Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.
- 21. Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.
- 22. І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.
- 23. І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?
- 24. Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?
- 25. Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?
- 26. Рече ж Господь: Коди буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.
- 27. І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.
- 28. Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.
- 29. І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока.
- 30. Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради.
- 31. І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.
- 32. І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради.
- 33. Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.
Ничего нет для сопоставления.
