- 1. Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.
- 2. Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.
- 3. Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.
- 4. І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,
- 5. Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.
- 6. Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;
- 7. Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;
- 8. Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.
- 9. Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.
- 10. І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,
- 11. Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;
- 12. І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;
- 13. Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;
- 14. З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.
- 15. З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;
- 16. Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;
- 17. З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.
- 18. Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.
- 19. Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,
- 20. Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.
- 21. І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.
- 22. Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх.
Ничего нет для сопоставления.
