- 1. Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.
- 2. І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко;
- 3. Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.
- 4. Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.
- 5. Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена.
- 6. Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? - та хто обтяжує себе закладами!
- 7. Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?
- 8. Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.
- 9. Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди!
- 10. Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.
- 11. Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:
- 12. Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.
- 13. Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.
- 14. Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.
- 15. Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його!
- 16. Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу.
- 17. Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.
- 18. Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?
- 19. Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.
- 20. А Господь - у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним!
Ничего нет для сопоставления.
