- 1. Благослови, душе моя, Господа! Господи, Боже мій, Ти вельми великий, зодягнувся Ти в велич та в славу!
- 2. Зодягає Він світло, як шати, небеса простягає, немов би завісу.
- 3. Він ставить на водах палати Свої, хмари кладе за Свої колесниці, ходить на крилах вітрових!
- 4. Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь за Своїх слуг.
- 5. Землю Ти вґрунтував на основах її, щоб на вічні віки вона не захиталась,
- 6. безоднею вкрив Ти її, немов шатою. Стала вода над горами,
- 7. від погрози Твоєї вона втекла, від гуркоту грому Твого побігла вона,
- 8. виходить на гори та сходить в долини, на місце, що Ти встановив був для неї.
- 9. Ти границю поклав, щоб її вона не перейшла, щоб вона не вернулася землю покрити.
- 10. Він джерела пускає в потоки, що пливуть між горами,
- 11. напувають вони всю пільну звірину, ними дикі осли гасять спрагу свою.
- 12. Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок.
- 13. Він напоює гори з палаців Своїх, із плоду чинів Твоїх земля сититься.
- 14. Траву для худоби вирощує, та зеленину для праці людині, щоб хліб добувати з землі,
- 15. і вино, що серце людині воно звеселяє, щоб більш від оливи блищало обличчя, і хліб, що серце людині зміцняє.
- 16. Насичуються Господні дерева, ті кедри ливанські, що Ти насадив,
- 17. що там кубляться птахи, бузько, кипариси мешкання його.
- 18. Гори високі для диких козиць, скелі сховище скельним звіринам.
- 19. І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід.
- 20. Темноту Ти наводиш і ніч настає, в ній порушується вся звірина лісна,
- 21. ричать левчуки за здобичею та шукають від Бога своєї поживи.
- 22. Сонце ж засвітить вони повтікають, та й кладуться по норах своїх.
- 23. Людина виходить на працю свою, й на роботу свою аж до вечора.
- 24. Які то численні діла Твої, Господи, Ти мудро вчинив їх усіх, Твого творива повна земля!
- 25. Ось море велике й розлогошироке, там повзюче, й числа їм немає, звірина мала та велика!
- 26. Ходять там кораблі, там той левіятан, якого створив Ти, щоб бавитися йому в морі.
- 27. Вони всі чекають Тебе, щоб Ти часу свого поживу їм дав.
- 28. Даєш їм збирають вони, руку Свою розкриваєш добром насичаються.
- 29. Ховаєш обличчя Своє то вони перелякані, забираєш їм духа вмирають вони, та й вертаються до свого пороху.
- 30. Посилаєш Ти духа Свого вони творяться, і Ти відновляєш обличчя землі.
- 31. Нехай буде слава Господня навіки, хай ділами Своїми радіє Господь!
- 32. Він погляне на землю й вона затремтить, доторкнеться до гір і димують вони!
- 33. Я буду співати Господеві в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу!
- 34. Буде приємна Йому моя мова, я Господом буду радіти!
- 35. Нехай згинуть грішні з землі, а безбожні немає вже їх! Благослови, душе моя, Господа! Алілуя!
Ничего нет для сопоставления.
