- 1. Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,
- 2. Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...
- 3. Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...
- 4. Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,
- 5. обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,
- 6. у темноті мене посадив, мов померлих давно...
- 7. Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...
- 8. І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...
- 9. Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...
- 10. Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!
- 11. Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!
- 12. Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,
- 13. пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...
- 14. Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...
- 15. Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...
- 16. І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,
- 17. і душа моя спокій згубила, забув я добро...
- 18. І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...
- 19. Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,
- 20. душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...
- 21. Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:
- 22. Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,
- 23. нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!
- 24. Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!
- 25. Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!
- 26. Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.
- 27. Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,
- 28. нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;
- 29. хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;
- 30. хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...
- 31. Бо Господь не навіки ж покине!
- 32. Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,
- 33. бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.
- 34. Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,
- 35. щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,
- 36. щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!
- 37. Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?
- 38. Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?
- 39. Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.
- 40. Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!
- 41. підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!
- 42. Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,
- 43. закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,
- 44. закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...
- 45. Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,
- 46. наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,
- 47. страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...
- 48. Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...
- 49. Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,
- 50. аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,
- 51. моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...
- 52. Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,
- 53. життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...
- 54. Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...
- 55. Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,
- 56. Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!
- 57. Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!
- 58. За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.
- 59. Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!
- 60. Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,
- 61. Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,
- 62. мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...
- 63. Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!
- 64. Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
- 65. Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!
- 66. Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!
Ничего нет для сопоставления.
