- 1. Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.
- 2. І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.
- 3. І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.
- 4. Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено:
- 5. Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
- 6. А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»
- 7. Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.
- 8. Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.
- 9. Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!
- 10. Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;
- 11. а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.
- 12. Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю - Седрах, Мисах та Авденаго, - ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»
- 13. Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.
- 14. Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?
- 15. Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити - гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»
- 16. Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.
- 17. Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,
- 18. а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»
- 19. Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,
- 20. і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.
- 21. І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.
- 22. Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
- 23. Ці ж троє мужів - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.
- 24. І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.
- 25. Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив:
- 26. «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім'я твоє преславне на всі віки;
- 27. бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі - правдиві.
- 28. Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.
- 29. Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.
- 30. Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.
- 31. І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, - ти присудом учинив правдивим.
- 32. Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.
- 33. І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.
- 34. Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.
- 35. Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,
- 36. яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.
- 37. О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.
- 38. Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.
- 39. Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,
- 40. так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.
- 41. І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо - не сороми ж нас!
- 42. Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.
- 43. Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!
- 44. Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!
- 45. Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»
- 46. Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,
- 47. так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,
- 48. і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.
- 49. Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі
- 50. і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.
- 51. Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи:
- 52. «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.
- 53. Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.
- 54. Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.
- 55. Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.
- 56. Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.
- 57. Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
- 58. Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.
- 59. Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.
- 60. Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.
- 61. Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.
- 62. Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.
- 63. Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.
- 64. Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.
- 65. Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.
- 66. Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.
- 67. Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.
- 68. Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.
- 69. Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.
- 70. Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.
- 71. Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.
- 72. Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.
- 73. Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.
- 74. Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.
- 75. Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.
- 76. Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.
- 77. Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.
- 78. Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.
- 79. Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.
- 80. Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.
- 81. Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.
- 82. Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.
- 83. Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.
- 84. Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
- 85. Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.
- 86. Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.
- 87. Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.
- 88. Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.
- 89. Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.
- 90. Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»
- 91. (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»
- 92. (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»
- 93. (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.
- 94. (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.
- 95. (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!
- 96. (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»
- 97. (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.
- 98. (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!
- 99. (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.
- 100. (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду!»
Ничего нет для сопоставления.
