- 1. Правду кажу в Христі, не вводжу в оману, як свідчить мені моє сумління у Святім Дусі,
- 2. що я маю великий смуток і безнастанний біль мого серця!
- 3. Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
- 4. тобто ізраїльців, яким належить синівство, слава, заповіти, законодавство, служба, обітниці.
- 5. Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, який є Богом над усіма - благословенний на віки, амінь.
- 6. Не так воно, щоб Боже слово не збулося. Бо не всі, що від Ізраїля, є Ізраїлем;
- 7. і не всі є дітьми Авраама, які з роду його; але: В Ісаакові буде тобі насіння.
- 8. Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, але діти обітниці вважаються за насіння.
- 9. Бо ось яким було слово обітниці: В той час прийду - і буде в Сарри син.
- 10. І не тільки це, а й Ревека зачала в той самий час від нашого батька Ісаака.
- 11. Ще до їхнього народження, коли вони не зробили ще нічого ні доброго, ні злого, - щоб постанова Божа виявилася у виборі -
- 12. не від діл, але від того, хто закликає, - сказано їй, що старший послужить меншому, -
- 13. згідно з написаним: Якова я полюбив, а Ісава зненавидів.
- 14. Що ж скажемо? Може, в Бога несправедливість? Зовсім ні!
- 15. Бо він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися.
- 16. Отож, це не залежить ні від того, хто хоче, ані від того, хто біжить, але від Бога, який милує.
- 17. Бо Писання каже фараонові: Власне, на те я і поставив тебе, щоб показати на тобі свою силу, щоб прославилося моє ім'я на всій землі.
- 18. Отож, кого хоче, - милує, а кого хоче, - робить черствим.
- 19. А ти кажеш мені: Чому ще докоряє? Бо хто може противитися його волі?
- 20. О людино, хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір своєму Творцеві: Чому зробив ти мене таким?
- 21. І чи не має влади гончар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину для почесного використання, а другу не для почесного?
- 22. Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, приготовані на погибель,
- 23. щоб виказати багатство своєї слави на посудинах милосердя, які раніше приготував був на славу,
- 24. нас, яких прикликав не тільки від юдеїв, а й від поган.
- 25. Як і в Осії каже: Назву не мій народ - моїм народом, а нелюбу - улюбленою.
- 26. І буде: І на місці, де сказано їм: Ви не є моїм народом, - там будуть названі сини живого Бога.
- 27. Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде число синів Ізраїлю, мов пісок у морі, але спасеться останок.
- 28. Бо, довершуючи і скорочуючи, Господь виповнить на землі слово [, слово, що скорочене в справедливості].
- 29. Так, як це передбачав Ісая: Якби Господь Саваот не лишив нам насіння, ми стали б, як Содом, і уподібнилися б до Гомори.
- 30. Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягнули праведність, - ту праведність, що від віри;
- 31. а Ізраїль, що шукав закону праведности, не осягнув закону праведности.
- 32. Чому? Бо шукали не з віри, але з діл [закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
- 33. як ото написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у нього, не буде посоромлений.
Ничего нет для сопоставления.
