< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40

Глава 15

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.
  • 2. Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.
  • 3. Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.
  • 4. Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,
  • 5. Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.
  • 6. Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.
  • 7. Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.
  • 8. Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.
  • 9. Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.
  • 10. Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.
  • 11. Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!
  • 12. Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.
  • 13. Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.
  • 14. Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.
  • 15. Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.
  • 16. Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.
  • 17. Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.
  • 18. Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!
  • 19. Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.
  • 20. І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.
  • 21. Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!
  • 22. І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.
  • 23. І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.
  • 24. І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?
  • 25. І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.
  • 26. І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.
  • 27. І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.
Ничего нет для сопоставления.