- 1. І каже Білеам до Балака: Постав менї ту сїм жертівників, і наготов менї семеро бичків і семеро баранів.
- 2. І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику.
- 3. І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він менї, те перекажу тобі. І пійшов на безлїсний верх гори.
- 4. І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сїм жертівників поставив я, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.
- 5. І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так:
- 6. І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всї князї Моаба.
- 7. І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточнїх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати.
- 8. Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати?
- 9. Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має.
- 10. Хто Якова та злїчив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б менї так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світї кращого й бажати.
- 11. І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх!
- 12. І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста менї, не годиться менї виявити?
- 13. І каже йому Балак: Ходїмо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всїх не побачиш. І проклени менї їх ізвідтам.
- 14. І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сїм жертівників, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.
- 15. І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч.
- 16. І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш.
- 17. І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним.
- 18. І каже йому Балак: Що промовив Господь?
- 19. І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!
- 20. Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.
- 21. Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.
- 22. Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.
- 23. Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.
- 24. На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.
- 25. Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.
- 26. І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.
- 27. І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.
- 28. І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх ізвідтам.
- 29. І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:
- 30. Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.
- 31. І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.
Ничего нет для сопоставления.
