< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65

Глава 41

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.
  • 2. Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях.
  • 3. Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити.
  • 4. Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови.
  • 5. Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:
  • 6. Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;
  • 7. Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві - з темницї.
  • 8. Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.
  • 9. Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам.
  • 10. Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне - острови й ті, що живуть на них.
  • 11. Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських.
  • 12. Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.
  • 13. Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.
  • 14. Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати;
  • 15. Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;
  • 16. І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги - простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину.
  • 17. Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.
  • 18. Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.
  • 19. Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?
  • 20. Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув.
  • 21. Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;
  • 22. Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!
  • 23. А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?
  • 24. Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.
  • 25. От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.
Ничего нет для сопоставления.