- 1. Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
- 2. Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
- 3. Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
- 4. Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
- 5. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
- 6. той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
- 7. Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
- 8. Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
- 9. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
- 10. І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
- 11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
- 12. Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
- 13. Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
- 14. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
- 15. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
- 16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
- 17. Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
- 18. а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
- 19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
- 20. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
- 21. Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
- 22. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
- 23. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
- 24. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
- 25. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
- 26. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
- 27. А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
- 28. Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
- 29. І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
- 30. І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
- 31. так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
- 32. Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
- 33. І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
- 34. І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
- 35. І звелїв народові посїдати на землї.
- 36. І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
- 37. І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
- 38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
- 39. І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Ничего нет для сопоставления.
