- 1. І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.
- 2. Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.
- 3. Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.
- 4. І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?
- 5. Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?
- 6. От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!
- 7. І, вставши, пійшов до дому свого!
- 8. Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.
- 9. І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.
- 10. І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.
- 11. І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?
- 12. Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.
- 13. От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.
- 14. Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.
- 15. І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.
- 16. Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша.
- 17. І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле.
- 18. Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.
- 19. І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.
- 20. І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:
- 21. бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.
- 22. Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.
- 23. І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,
- 24. рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.
- 25. От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.
- 26. І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.
- 27. І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.
- 28. І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.
- 29. Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.
- 30. І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.
- 31. Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.
- 32. Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.
- 33. І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.
- 34. Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.
- 35. І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.
- 36. Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.
- 37. Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.
- 38. Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.
Ничего нет для сопоставления.
