< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Глава 15

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:
  • 2. Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
  • 3. Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?
  • 4. Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
  • 5. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
  • 6. той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
  • 7. Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:
  • 8. Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.
  • 9. Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.
  • 10. І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:
  • 11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.
  • 12. Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?
  • 13. Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.
  • 14. Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.
  • 15. Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.
  • 16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
  • 17. Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
  • 18. а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.
  • 19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.
  • 20. Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
  • 21. Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.
  • 22. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
  • 23. Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
  • 24. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.
  • 25. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.
  • 26. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
  • 27. А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.
  • 28. Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.
  • 29. І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.
  • 30. І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,
  • 31. так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.
  • 32. Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.
  • 33. І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?
  • 34. І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.
  • 35. І звелїв народові посїдати на землї.
  • 36. І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.
  • 37. І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.
  • 38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.
  • 39. І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.
Ничего нет для сопоставления.