- 1. Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
- 2. Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
- 3. Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
- 4. щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
- 5. Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне.
- 6. Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.
- 7. Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
- 8. Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.
- 9. Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
- 10. Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
- 11. Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
- 12. Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.
- 13. Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
- 14. Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
- 15. Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
- 16. Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
- 17. коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
- 18. Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
- 19. Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
- 20. Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
- 21. що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
- 22. Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
- 23. Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
- 24. Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
- 25. Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
- 26. Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
- 27. Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
- 28. Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
- 29. бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
- 30. А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
- 31. Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
- 32. Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
- 33. Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
- 34. Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
- 35. Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
- 36. Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
- 37. Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
- 38. Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
- 39. нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.
Ничего нет для сопоставления.
