- 1. Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
- 2. І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
- 3. Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце свої випасатиме.
- 4. Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минаї вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
- 5. Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
- 6. Бо так промовляї Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що маї зруйноване бути, в ньому повно насильства:
- 7. як виприскуї воду свою джерело, так виприскуї він свої зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...
- 8. Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним країм!
- 9. Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!
- 10. До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнї вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнї для них стало посміхом вони не жадають його!
- 11. І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
- 12. і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців ціїї землі, говорить Господь.
- 13. Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...
- 14. І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!
- 15. Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
- 16. Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своїї душі! Та вони відказали: Не підемо!
- 17. І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!
- 18. Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
- 19. Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
- 20. Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приїмні!
- 21. Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!
- 22. Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджуїться люд великий із кінців землі.
- 23. Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
- 24. Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...
- 25. Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!
- 26. Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!
- 27. Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
- 28. Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...
- 29. Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...
- 30. Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.
Ничего нет для сопоставления.
