Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Новий Завіт > Вiд Луки > Глава 8

Глава 8

1. І сталось, що Він після того проходив містами та селами, проповідуючи та звіщаючи Добру Новину про Боже Царство. Із ним Дванадцять були,
2. та дехто з жінок, що були вздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, Магдалиною звана, що з неї сім демонів вийшло,
3. і Іванна, дружина Худзи, урядника Іродового, і Сусанна, і інших багато, що маєтком своїм їм служили.
4. І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею.
5. Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6. Друге ж упало на ?рунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости.
7. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив.
8. Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
9. Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча?
10. А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли.
11. Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово.
12. А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони.
13. А що на кам'янистому ?рунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають.
14. А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають.
15. А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості.
16. А світла засвіченого ніхто не покриває посудиною, і не ставить під ліжко, але ставить його на свічник, щоб бачили світло, хто входить.
17. Немає нічого захованого, що не виявиться, ні таємного, що воно не пізнається, і не вийде наяв.
18. Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має.
19. До Нього ж прийшли були мати й брати Його, та через народ не могли доступитись до Нього.
20. І сповістили Йому: Твоя мати й брати Твої он стоять осторонь, і бажають побачити Тебе.
21. А Він відповів і промовив до них: Моя мати й брати Мої це ті, хто слухає Боже Слово, і виконує!
22. І сталось, одного з тих днів увійшов Він до човна, а з Ним Його учні. І сказав Він до них: Переплиньмо на другий бік озера. І відчалили.
23. А коли вони плинули, Він заснув. І знялася на озері буря велика, аж вода заливати їх стала, і були в небезпеці вони.
24. І вони підійшли, і розбудили Його та й сказали: Учителю, Учителю, гинемо! Він же встав, наказав бурі й хвилям, і вони вщухнули, і тиша настала!
25. А до них Він сказав: Де ж ваша віра? І дивувались вони, перестрашені, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітрам і воді Він наказує, а вони Його слухають?
26. І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї.
27. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах.
28. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!
29. Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його.
30. А Ісус запитався його: Як тобі на ім'я? І той відказав: Ле?іон, бо багато ввійшло в нього демонів.
31. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню.
32. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм.
33. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась.
34. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили.
35. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались...
36. Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий.
37. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.
38. А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи:
39. Вернися до дому свого, і розповіж, які речі великі вчинив тобі Бог! І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив!
40. А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його.
41. Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його.
42. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його.
43. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її,
44. підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!
45. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне.
46. Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...
47. А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала.
48. Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!
49. Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!
50. Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона.
51. Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері.
52. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить!
53. І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона.
54. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай!
55. І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти.
56. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось.

1-3.«Проходил по городам и селениям»: общее замечание евангелиста о проповеднической в это время деятельности Спасителя. Он путешествовал от города к городу, от селения к селению со своей проповедью, «благовествуя Царствие Божие»; см. прим. к Мф. 3:2. «С Ним двенадцать», которых Он недавно избрал и поставил Апостолами (Лк. 6:12-16). «Женщины»: которым Он оказал благодеяние, исцелил их от разных болезней; из чувства благодарной любви за благодеяние, они следовали за Ним, слушая Его учение, и «служили» Ему в житейских обычных нуждах «имением своим», в чем требовалась такая помощь, ибо Господь и Его малое общество были бедны, а между тем житейские нужды относительно пищи, одежды и т.п. требовали удовлетворения. «Мария Магдалина» и пр.: см. прим. к Мф. 15:39. Мф. 27:56. Мк. 16:9. Благодарная за исцеление, она сделалась преданнейшей и усерднейшей последовательницей Господа и после была первою в лике жен мироносиц и первая сподобилась явления воскресшего Господа (Ин. 21:14 и дал.). «Иоанна, жена Хузы», и пр. Если принять мнение, что этот Хуза был тот царедворец, сына которого исцелил Господь (Ин. 4:46 и дал.), то без сомнения глубокая благодарность матери за исцеление сына ее была побуждением для Иоанны сделаться усердной последовательницей Господа. Она после также была в сонме жен мироносиц (Лк. 24:10). «И Сусанна»: неизвестно кто такая, так как более о ней нигде не упоминается. «Многие другие»: последовательниц Господа был, как видно, целый сонм облагодетельствованных Им; целый сонм был и жен мироносиц (Лк. 24:10. Лк. 23:56). Так твердо и решительно было их последование Христу, что они оставались преданными Ему до конца; даже в то время не теряли твердости духа, когда ученики Господа в страхе разбежались, оставив своего учителя во время Его осуждения и страданий.

4.«Собралось множество народа»: это было на берегу Галилейского моря или Тивериадского озера (Мф. 13:1-2); народу собралось столько, что Господь сел в лодку и отплыл немного от берега, поучая из лодки «притчами». О притче см. прим. к Мф. 13:2.

5-15.Притча о сеятеле и семени изложена у ев. Луки совершенно сходно с Мф. 13:3-9 и Мк. 4:3-9. Причина учения притчами изложена здесь короче, чем в первом Евангелии (Мф. 13:10-17) и более сходна с Марковым Евангелием (Мк. 4:10-12). Объяснение самим Спасителем притчи о сеятеле и семени у всех троих евангелистов одинаково. Во всем этом сказании есть различие в некоторых только выражениях, и то не в многих; общий же смысл притчи и объяснения совершенно одинаков, а равно и частные черты. См. прим. к Мф. 13:3-23. Мк. 4:3-20.

16-18.Приточные изречения о свече, о тайном и явном, об оскудении и приумножении, изложены так же, как у ев. Марка (Мк. 4:21-25). У ев. Матфея в этом месте поставлено только одно изречение об оскудении и приумножении, другие же два изречения изложены в других местах (Мф. 5:15 и Мф. 10:26). Вероятно некоторые изречения Господь повторил не раз (ср. Мф. 13:12 и Мф. 25:29), и евангелисты ставят их в том или другом месте по своему усмотрению. Главное дело не в том, когда сказано, а в том, что и как сказано, и если изречения изложены одинаково, то особой нужды определять – когда именно сказано то или другое изречение – нет, и усилия напрасны, когда точно определить это возможности нет.

19-21.Сказание ев. Луки о приходе к Господу Пречистой Матери Его и братьев короче, чем у первых двух евангелистов (ср. Мф. 12:46-50. Мк. 3:31-35), но совершенно согласно с ними.

22-25.Об укрощении бури ев. Лука повествует согласно с сказанием ев. Марка (Мк. 4:37-41); сказание же ев. Матфея (Мф. 8:23-27), в общем совершенно сходное с ними, разнится в двух частных чертах: по нему Господь упрекает учеников за маловерие прежде укрощения бури, по ним – после; по сказанию Матфея люди, плывшие с учениками, изумлялись чуду, по сказаниям Марка и Луки – сами ученики. Это различие очевидно не имеет никакого значения в отношении к достоверности самого события: когда бы ни был сделан упрек – все равно, и поместить его раньше или позже – все равно; что же касается удивления свидетелей чуда, то его конечно выражали и Апостолы, и другие плывшие с ними и – один евангелист выставляет на вид более последних, а другие первых. Объяснение см. в прим. к Мф. 8:23-27. Мк. 4:35-41.

26-39.О пребывании Господа в стране Гадаринской сказание ев. Луки совершенно одинаково со сказанием ев. Марка (Мк. 5:1-20); сказание же ев. Матфея гораздо короче и несколько разнится от них. См. прим. к Мк. 5:1-20 и Мф. 8:28-34.

40-56.О возвращении Господа из страны Гадаринской, просьбе Иаира, исцелении кровоточивой женщины и воскрешении дочери Иаира, ев. Лука повествует совершенно, почти буквально сходно с ев. Марком (Мк. 5:21-43); евангелист же Матфей рассказывает об этих событиях гораздо короче, хотя в сущности совершенно сходно с ними (Мф. 9:18-26). Объяснение см. в прим. к указанным местам Евангелий Матфея и Марка. «Народ принял Его»: т.е. принял с радостью и любовью. «Я чувствовал силу исшедшую»: такой оборот речи Спаситель делает не потому, чтобы целительная сила Его в самом деле без Его ведома исторглась из Него и исцелила жену, а для того, чтобы обнаружить пред всеми поступок жены, явить пример ее веры другим.