Глава 4

  • Закрыть сопоставления
  • 1. Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
  • 2. хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
  • 3. Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
  • 4. І потрібно було Самарію Йому переходити.
  • 5. Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
  • 6. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
  • 7. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
  • 8. Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
  • 9. Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
  • 10. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
  • 11. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
  • 12. Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
  • 13. Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
  • 14. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
  • 15. Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
  • 16. Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
  • 17. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
  • 18. Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
  • 19. Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
  • 20. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
  • 21. Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
  • 22. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
  • 23. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
  • 24. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
  • 25. Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
  • 26. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
  • 27. І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
  • 28. Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
  • 29. Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
  • 30. І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
  • 31. Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
  • 32. А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
  • 33. Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
  • 34. Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
  • 35. Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
  • 36. А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
  • 37. Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
  • 38. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
  • 39. З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
  • 40. А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
  • 41. Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
  • 42. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
  • 43. Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
  • 44. Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
  • 45. А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
  • 46. Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
  • 47. Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
  • 48. Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
  • 49. Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
  • 50. Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
  • 51. А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
  • 52. А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
  • 53. Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
  • 54. Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
Ничего нет для сопоставления.