- 1. Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
- 2. хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
- 3. Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
- 4. І потрібно було Самарію Йому переходити.
- 5. Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
- 6. Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
- 7. Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
- 8. Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
- 9. Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
- 10. Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
- 11. Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
- 12. Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
- 13. Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
- 14. А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
- 15. Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
- 16. Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
- 17. Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
- 18. Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
- 19. Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
- 20. Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
- 21. Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
- 22. Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
- 23. Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
- 24. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
- 25. Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
- 26. Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
- 27. І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
- 28. Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
- 29. Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
- 30. І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
- 31. Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!
- 32. А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
- 33. Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?
- 34. Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
- 35. Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
- 36. А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
- 37. Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.
- 38. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.
- 39. З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
- 40. А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
- 41. Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
- 42. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
- 43. Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
- 44. Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
- 45. А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
- 46. Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
- 47. Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув в Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
- 48. Ісус же промовив до нього: Як знамен тих та чуд не побачите, не ввіруєте!
- 49. Царедворець говорить до Нього: Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!
- 50. Промовляє до нього Ісус: Іди, син твій живе! І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, і пішов.
- 51. А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: Син твій живе.
- 52. А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: Учора о сьомій годині гарячка покинула його.
- 53. Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: Син твій живе. І ввірував сам і ввесь його дім.
- 54. Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.
Ничего нет для сопоставления.
