- 1. Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
- 2. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони.
- 3. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів.
- 4. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.
- 5. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.
- 6. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!...
- 7. Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?
- 8. Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?
- 9. Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії,
- 10. і Фрі?ії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни,
- 11. юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!
- 12. І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: Що ж то статися має?
- 13. А інші казали глузуючи: Вони повпивались вином молодим!
- 14. Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!
- 15. Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня,
- 16. а це те, що пророк Йоіл передрік:
- 17. І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.
- 18. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!
- 19. І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.
- 20. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!
- 21. І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.
- 22. Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,
- 23. Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.
- 24. Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.
- 25. Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.
- 26. Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.
- 27. Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
- 28. Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!
- 29. Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.
- 30. А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,
- 31. у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.
- 32. Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!
- 33. А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.
- 34. Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,
- 35. доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!
- 36. Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!
- 37. Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття?
- 38. А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
- 39. Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш.
- 40. І іншими багатьома словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!
- 41. Отож ті, хто прийняв його слово, охристилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!
- 42. І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах.
- 43. І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
- 44. А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним.
- 45. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було.
- 46. І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті,
- 47. вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися.
Ничего нет для сопоставления.
