- 1. А в Антіохії, у тамошній Церкві були ці пророки та вчителі: Варнава й Семен, званий Ні?ер, і кірінеянин Луцій, і Манаїл, що був вигодуваний із тетрархом Іродом, та ще Савл.
- 2. Як служили ж вони Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву та Савла для Мене на справу, до якої покликав Я їх!
- 3. Тоді, попостивши та помолившись, вони руки поклали на них, і відпустили.
- 4. Вони ж, послані бувши від Духа Святого, прийшли в Селевкію, а звідти до Кіпру відплинули.
- 5. Як були ж в Саламіні, то звіщали вони Слово Боже по синагогах юдейських; до послуг же мали й Івана.
- 6. А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус.
- 7. Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім. Той закликав Варнаву та Савла, і прагнув послухати Божого Слова.
- 8. Але їм опирався Еліма ворожбит той, бо ім'я його перекладається так, і намагавсь відвернути від віри проконсула.
- 9. Але Савл, що й Павло він, переповнився Духом Святим і на нього споглянув,
- 10. і промовив: О сину дияволів, повний всякого підступу та всілякої злости, ти ворогу всякої правди! Чи не перестанеш ти плутати простих Господніх доріг?
- 11. І тепер ось на тебе Господня рука, ти станеш сліпий, і сонця бачити не будеш до часу! І миттю обняв того морок та темрява, і став він ходити навпомацки та шукати поводатора...
- 12. Тоді той проконсул, як побачив, що сталося, увірував, і дивувався науці Господній!
- 13. І, як від Пафа Павло й ті, хто з ним був, відпливли, то вони прибули в Памфілійську Пергію. А Іван, відлучившись від них, повернувся до Єрусалиму.
- 14. А вони, пішовши з Пергії, прийшли до Пісідійської Антіохії, і дня суботнього до синагоги ввійшли й посідали.
- 15. А по відчитанні Закону й Пророків, старші синагоги послали до них, переказуючи: Мужі-браття, якщо маєте слово потіхи для люду, промовте!
- 16. Тоді Павло встав, і давши знака рукою, промовив: Послухайте, мужі ізраїльтяни, та ви, богобійні!
- 17. Бог цих Ізраїлевих людей вибрав Собі отців наших, і підвищив народ, як він перебував у єгипетськім краї, і рукою потужною вивів їх із нього,
- 18. і літ із сорок Він їх годував у пустині,
- 19. а вигубивши сім народів в землі ханаанській, поділив жеребком їхню землю між ними,
- 20. майже що по чотириста й п'ятидесяти роках. Після того аж до Самуїла пророка Він їм суддів давав.
- 21. А потім забажали царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з Веніяминового племени, на чотири десятки років.
- 22. А його віддаливши, поставив царем їм Давида, про якого й сказав, засвідчуючи: Знайшов Я Давида, сина Єссеєвого, чоловіка за серцем Своїм, що всю волю Мою він виконувати буде.
- 23. За обітницею, із його насіння підняв Бог Ісуса, як спасіння Ізраїлеві,
- 24. як Іван перед самим приходом Його усьому народові Ізраїлевому проповідував хрищення на покаяння.
- 25. А коли свою путь Іван виконав, то він промовляв: Я не Той, за Кого ви мене вважаєте, але йде он за мною, що Йому розв'язати ремінця від узуття Його я недостойний.
- 26. Мужі-браття, сини роду Авраамового, та хто богобоязний із вас! Для вас було послане слово спасіння цього.
- 27. Бо мешканці Єрусалиму та їхня старшина Його не пізнали, а пророчі слова які щосуботи читаються вони сповнили присудом,
- 28. і хоч жадної провини смертельної в Ісусі вони не знайшли, все ж просили Пилата вбити Його.
- 29. Коли ж усе виповнилось, що про Нього написане, то зняли Його з дерева, та й до гробу поклали.
- 30. Але Бог воскресив Його з мертвих!
- 31. Він з'являвся багато днів тим, що були поприходили з Ним із Галілеї до Єрусалиму, і що тепер вони свідки Його перед людьми.
- 32. І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям,
- 33. що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив!
- 34. А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були!
- 35. Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління!
- 36. Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив.
- 37. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив.
- 38. Отже, мужі-браття, хай відомо вам буде, що прощення гріхів через Нього звіщається вам.
- 39. І в усім, у чому ви не могли виправдатись Законом Мойсеєвим, через Нього виправдується кожен віруючий.
- 40. Отож, стережіться, щоб на вас не прийшло, що в Пророків провіщене:
- 41. Дивіться, погордющі, і дивуйтеся та пощезайте, бо Я діло роблю за днів ваших, те діло, що йому не повірите ви, якби хто розповів вам!
- 42. А як стали виходити вони, то їх прошено, щоб на другу суботу до них говорили ті самі слова.
- 43. А коли розійшлась синагога, то багато з юдеїв та й із нововірців побожних пішли за Павлом та Варнавою, а вони промовляли до них і намовляли їх перебувати в благодаті Божій.
- 44. А в наступну суботу зібралося майже все місто послухати Божого Слова.
- 45. Як юдеї ж побачили натовп, то наповнились заздрощів, і стали перечити мові Павла та богозневажати.
- 46. Тоді Павло та Варнава мужньо промовили: До вас перших потрібно було говорить Слово Боже; та коли ви його відкидаєте, а себе вважаєте за недостойних вічного життя, то ось до поган ми звертаємось.
- 47. Бо так заповів нам Господь: Я світлом поставив Тебе для поган, щоб спасінням Ти був аж до краю землі!
- 48. А погани, почувши таке, раділи та Слово Господнє хвалили. І всі ті, хто призначений був в життя вічне, увірували.
- 49. І ширилось Слово Господнє по цілій країні.
- 50. Юдеї ж підбили побожних впливових жінок та значніших у місті, і зняли переслідування на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із своєї землі.
- 51. Вони ж, обтрусивши із ніг своїх порох на них, подалися в Іконію.
- 52. А учні сповнялися радощів і Духа Святого.
Ничего нет для сопоставления.
