- 1. Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо.
- 2. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.
- 3. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.
- 4. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.
- 5. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!
- 6. І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.
- 7. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,
- 8. та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!
- 9. Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.
- 10. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!
- 11. Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?
- 12. Хіба може, брати мої, фі?ове дерево родити оливки, або виноград фі?и? Солодка вода не тече з солонця.
- 13. Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням!
- 14. Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду,
- 15. це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська.
- 16. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!
- 17. А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава.
- 18. А плід правди сіється творцями миру.
Ничего нет для сопоставления.