- 1. А я сам, Павло, благаю вас лагідністю й ласкавістю Христовою; я, коли присутній слухняний між вами, а не бувши між вами сміливий я супроти вас.
- 2. І благаю, щоб я, прибувши, не осмілився надією, що нею я думаю сміливим бути проти деяких, що про нас вони гадають, ніби ми поступаєм за тілом.
- 3. Бо ходячи в тілі, не за тілом воюємо ми,
- 4. зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми,
- 5. і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові,
- 6. і покарати ми готові всякий непослух, коли здійсниться послух ваш.
- 7. Чи на обличчя ви дивитеся? Як хто певний про себе, що Христовий він, нехай думає знов по собі, що як сам він Христовий, так само Христові й ми.
- 8. Бо коли б я ще більш став хвалитися нашою владою, яку дав нам Господь на збудування, а не на зруйнування ваше, то не осоромлюсь.
- 9. Та щоб не здавалось, ніби хочу лякати вас листами.
- 10. Бо листи його кажуть важкі та міцні, але особисто присутній слабий, а мова його незначна,
- 11. такий нехай знає оце, що які ми на слові в листах, неприсутніми бувши, такі ми й на ділі, присутніми бувши.
- 12. Бо не сміємо вважати себе чи рівняти до інших, що самі себе хвалять, вони нерозумно самі себе міряють собою, і рівняють з собою себе.
- 13. Ми ж не будем хвалитись над міру, а в міру мірила, що його Бог призначив на міру для нас, щоб і до нас досягти.
- 14. Бо ми не розтягуємося над міру, ніби не досягли ми до вас, бо ми досягли аж до вас із Євангелією Христовою.
- 15. Ми не хвалимось над міру у чужих працях, але маємо надію, що як буде рости ваша віра, то за нашим мірилом сильно звеличимося ми між вами,
- 16. щоб і в дальших за вами країнах звіщати Євангелію, а не хвалитись готовим, як це чужі твердять.
- 17. А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господі!
- 18. Бо достойний не той, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь!
Ничего нет для сопоставления.
