- 1. Яків же проживав у краю, де пробував його батько, в Ханаан-краю.
- 2. Ось потомство Якова. Йосиф, маючи сімнадцять років, пас вівці зо своїми братами - а був він ще хлопець - із синами Білги та з синами Зілпи, жінок його батька. І цей Йосиф доносив своєму батькові лихі про них вістки.
- 3. Ізраїль любив Йосифа більше, ніж усіх своїх синів, бо він народився за його старости, і справив йому квітчасту одежу.
- 4. Брати ж його, бачивши, що батько любить його більше, ніж усіх братів, зненавиділи його, тож і не спроможні були з ним сумирно розмовляти.
- 5. А ще мав Йосиф сон, і він оповів його своїм братам, через що вони ще більше зненавиділи його.
- 6. Каже їм: "Послухайте, прошу, цей сон, що приснився мені:
- 7. сниться мені, оце в'яжемо ми снопи посеред поля. Аж тут підвівся мій сніп та й стоїть, а ваші снопи поставали навкруг нього й уклонилися моєму."
- 8. То й кажуть до нього брати: "Чи справді ти царюватимеш над нами, чи направду володітимеш нами?" І зненавиділи його ще більше за його сни та за його слова.
- 9. Снився йому ще й другий сон; він і його розповів братам: "Снився мені, каже, ще один сон, що от сонце, місяць і одинадцять зір уклонилися мені."
- 10. І оповів він батькові своєму теє і своїм братам, а батько насварив його і сказав йому: "Що то за сон, що тобі приснився? Чи то справді прийдемо ми, я і твоя мати й твої брати, щоб уклонитися тобі до землі?"
- 11. Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.
- 12. Та пішли його брати пасти вівці свого батька в Сихем.
- 13. А Ізраїль сказав до Йосифа: "Чи не пасуть твої брати вівці в Сихемі? Йди лишень, я й тебе пошлю до них." Він же відповів йому: "Я тут."
- 14. І сказав батько до нього: "Піди но, подивися, чи гаразд із твоїми братами, чи гаразд із вівцями, та принеси мені вістку." Та й послав його з долини Хеврону, й він пішов у Сихем.
- 15. Зустрів його якийсь чоловік, він бо блукав у полі. Цей же чоловік спитав його: "Чого шукаєш?"
- 16. Він же відрік: "Братів своїх шукаю. Скажи мені, будь ласка, де вони пасуть?"
- 17. А чоловік відповів: "Вони пішли звідсіля; чув бо я, як казали: Ходімо в Дотан." І пішов Йосиф за своїми братами й знайшов їх у Датані.
- 18. Вони ж угледіли його здаля і, заки він до них наблизився, змовилися на нього, щоб його вбити.
- 19. Тож казав один до одного: "Он іде той сновида!
- 20. Ходім та й убиймо його та й вкиньмо його в якусь копанку і скажемо: - лютий звір пожер його; тоді побачимо, що буде з його снів."
- 21. Почув це Рувим і врятував його з їхніх рук, - сказавши: Не вбиваймо життя!
- 22. Далі Рувим сказав до них: "Не проливайте крови, вкиньте його в ту копанку, що в пустині, але руки на нього не накладайте." Це так, щоб його врятувати з їхніх рук і повернути його батькові.
- 23. І коли Йосиф прийшов до братів, вони здерли з нього квітчасту одежу, що була на ньому,
- 24. взяли його та й вкинули в копанку, копанка ж була порожня, води не було в ній.
- 25. І посідали вони їсти. Коли ж підвели свої очі, бачать - аж ось іде валка ізмаїльтян з Гілеаду, а верблюди їхні несуть бурштин, бальсам та ладан; ідуть і везуть усе те в Єгипет.
- 26. Тоді каже Юда до своїх братів: "Що нам з того, що вб'ємо нашого брата й прикриємо його кров?
- 27. Нумо продаймо його ізмаїльтянам, рука ж наша нехай не буде на ньому, бо він наш брат, наше тіло." І послухали його брати.
- 28. Ішли ж мимо мідіянські люди, купці, а вони витягнули Йосифа з копанки та й продали ізмаїльтянам за двадцять срібняків; а ті повезли його в Єгипет.
- 29. Тоді повернувся Рувим до ями - аж нема Йосифа в ній. Він роздер на собі одіж,
- 30. і, прийшовши до братів, каже: "Хлопця немає, а я - куди піду?"
- 31. І взяли вони одежу Йосифа, зарізали козеня та й намочили одежу в крові,
- 32. і послали квітчасту одежу батькові з словами: "Це ми знайшли. Пізнавай, чи одежа твого сина, чи ні."
- 33. Пізнав він її і сказав: "Одіж мого сина! Звір лютий пожер його. Роздер напевно Йосифа!"
- 34. Тоді Яків розірвав на собі одежу, накинув на бедра волосянницю та й сумував за своїм сином довго.
- 35. Посходилися всі його сини та всі його дочки розважати його, але він був невтішний, тільки говорив: "Зійду бо, сумуючи, до свого сина, до Шеолу." І плакав за ним його батько.
- 36. А мідіяни продали Йосифа в Єгипті Потіфарові, двірському вельможі фараона, начальникові варти.
Ничего нет для сопоставления.
