- 1. Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: "Виведіть усіх від мене!" І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам.
- 2. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона.
- 3. Та й каже Йосиф до братів своїх: "Я, - Йосиф! Чи ще живий мій батько?" Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним.
- 4. А Йосиф каже до своїх братів: "Приступіть лишень до мене." І вони приступили. Та й каже він знову: "Я, - Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет.
- 5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами.
- 6. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п'ять років не буде ні оранки, ні жнив.
- 7. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком.
- 8. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю.
- 9. Поспішайте ж та до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся!
- 10. І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе.
- 11. Я буду там утримувати тебе, - ще бо п'ять років буде голод, - аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе.
- 12. Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас.
- 13. Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька."
- 14. Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї.
- 15. Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним.
- 16. В палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон та і його слуги.
- 17. І каже фараон до Йосифа: "Скажи своїм братам: От що зробіть - нав'ючте вашу скотину та й вибирайтесь і йдіть у Ханаан-край,
- 18. і, забравши вашого батька й ваші сім'ї, приходьте до мене, а я дам вам щонайліпшу землю в Єгипті, й ви будете живитися достатками країни.
- 19. Отож повели їм: Візьміть собі з Єгипетського краю вози для дітей ваших і для жінок ваших і підведіть вашого батька та й приходьте.
- 20. Не жалуйте речей, що зостануться дома, бо що найліпше в Єгипетській країні, буде вам."
- 21. Так і зробили сини Ізраїля. Йосиф дав їм вози на наказ фараона і дав їм харчів на дорогу.
- 22. Кожному з них дав він одіж на зміну, а Веніяминові дав триста срібняків і п'ять одеж на зміну.
- 23. Так само й своєму батькові послав він десять ослів, нав'ючених щонайліпшим єгипетським добром, і десять ослиць нав'ючених збіжжям, хлібом і харчами для його батька на дорогу.
- 24. І відіслав він своїх братів; а коли вони пускалися в дорогу оце сказав їм: "Не докоряйте собі в дорозі."
- 25. І рушили вони з Єгипту і прибули в Ханаан-край, до Якова, батька свого,
- 26. і оповіли йому: "Йосиф", кажуть, "ще живий! і управляє він усією Єгипетською країною." Та серце його було холодне, бо він їм не довіряв.
- 27. Як же вони переказали йому всі слова Йосифа, що він їх говорив їм, та коли він побачив ті вози, що їх послав Йосиф, щоб його забрати, ожив дух Якова, їхнього батька.
- 28. Тоді Ізраїль сказав: "Буде з мене! Йосиф, мій син, ще живий. Піду та й побачу його, заки помру."
Ничего нет для сопоставления.
