- 1. Тоді Мойсей і сини Ізраїля заспівали Господеві ось яку пісню: Заспіваю Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
- 2. Сила і міць моя - Господь, він став мені рятунком. Він мій Бог, і я його прославлю, Бог батька мого, і я вихвалятиму його.
- 3. Господь - муж войовник, Господь - ім'я йому.
- 4. Полки і колісниці фараона вкинув у море, виквіт вождів його втопивсь у Червонім морі.
- 5. Безодні їх покрили, пішли на дно неначе камінь.
- 6. Твоя правиця, Господи, прославилась у силі, твоя правиця розгромила ворога.
- 7. Ти величчю надмірною своєю знищив супротивників. Послав ти гнів твій, що, мов стебло, пожер їх.
- 8. Від подиху ярости твоєї збились у купу води, і стали валом хвилі, згусла хуртовина на дні моря.
- 9. Ворог сказав: Пущуся за ним, дожену, розділю здобич, насичу жагу свою. Я вийму меч мій, моя рука їх знищить.
- 10. Ти дмухнув вітром, їх укрило море; мов оливо, втонули у водах глибоких.
- 11. Хто, як ти, Господи, між богами, хто, як ти, у святості величній, страшний у славі, що твориш чудеса?
- 12. Ти простягнув правицю, пожерла їх земля. Ти провадив у милості своїй народ, що врятував його.
- 13. Привів його потугою своєю до житла святого твого.
- 14. Почули те народи, затремтіли; жах огорнув мешканців Філістії.
- 15. Тоді зжахнулися едомські дуки, страх охопив князів моавських, ханааняни ж усі поникли духом.
- 16. Страх напав і жах великий, від сильної руки твоєї вони окаменіли, докіль пройшов народ твій, Господи, докіль пройшов народ цей, що ти його собі придбав.
- 17. Ти ввів їх і насадив на власній горі своїй; на місці, що зготував, Господи, собі для житла, у святині, що твої руки, Господи, заснували.
- 18. Господь царює назавжди і ввіки.
- 19. Коли фараонові колісниці й вершники ввійшли в море, Господь повернув на них морські води; сини ж Ізраїля пройшли по суші, серед моря.
- 20. Взяла тоді Марія, пророчиця, Аронова сестра, літаври у руку; і вийшло все жіноцтво за нею з бубнами та хороводами.
- 21. І приспівувала їм Марія: Співайте Господеві, славно бо прославився; коня і вершника скинув у море.
- 22. І повелів Мойсей Ізраїлеві вирушати з-над Червоного моря; і двинули вони до Шур-пустині, і йшли три дні пустинею та й не знаходили води.
- 23. Прийшли вони в Меру, та води з Мери не могли пити, бо гірка була; тим і прозвали те місце Мера.
- 24. І нарікали люди на Мойсея, говоривши: "Що нам пити?"
- 25. А він заголосив до Господа; і вказав йому Господь дерево; вкинув він його у воду, і вода стала солодкою. Там дав він їм закон і суд, там випробував їх.
- 26. І сказав: "Коли ти пильно слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і чинитимеш те, що йому довподоби, і вважатимеш на його накази, і дотримуватимешся всіх його установ, ані одної з тих недуг, що я навів був на Єгипет, не наведу на тебе: я бо Господь, твій цілитель."
- 27. Потім прийшли в Елім, де було дванадцять водних джерел і сімдесят пальм. І отаборились там над водою.
Ничего нет для сопоставления.