- 1. Ось ті народи, що Господь зоставив, щоб випробувати ними Ізраїля, тобто всіх тих, що не знали ніяких воєн за Ханаан,
- 2. та щоб навчались воювати покоління синів Ізраїля, які перше війни не знали:
- 3. п'ять князів філістимлянських, усі ханааняни, сидонії і хіввії, що жили на Ливан-горі, від Ваал-Хермон-гори до входу в Хамат.
- 4. Зостались вони на те, щоб випробовувати ними Ізраїля, щоб довідатись, чи слухатимуться заповідей Господніх, які заповідав був батькам їхнім через Мойсея.
- 5. Тому й жили сини Ізраїля серед ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та євусіїв.
- 6. Брали за себе їхніх дочок і віддавали своїх дочок за їхніх синів, і їхнім богам служили.
- 7. Сини Ізраїля вчинили, що Господеві було не довподоби, й забули Господа, Бога свого, й служили Ваалові та Астарті.
- 8. От і запалав гнів Господній на Ізраїля, й він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїмові, цареві Арам-Нагараїму, і сини Ізраїля служили Кушан-Рішатаїмові вісім років.
- 9. Коли ж сини Ізраїля закликали до Господа, Господь дав їм спасителя, Отнієла, сина Кеназа, сина меншого брата Калевового, і він врятував їх.
- 10. Зійшов на нього дух Господній, і він правив Ізраїлем; він вийшов у похід, і віддав Господь йому в руки Кушан-Рішатаїма, царя арамського, і він запанував над Кушан-Рішатаїмом.
- 11. І край зазнав сорок років спокою. І вмер Отнієл, син Кеназа.
- 12. Після того ж сини Ізраїля знову вчинили те, що було не довподоби Господеві. Тоді Господь дав перевагу Еглонові, цареві моавському, над Ізраїлем, бо вони витворяли зло перед Господом.
- 13. Зібрав Еглон до себе аммоніїв та амалекитян, вирушив у похід і побив Ізраїля, та й зайняв Пальмове місто.
- 14. І служили ізраїльтяни Еглонові, моавському цареві, вісімдесять років.
- 15. Закликали тоді. сини Ізраїля до Господа, й Господь дав їм спасителя, Егуда, сина Гери, веніяминянина, лівака. Через нього то послали сини Ізраїля данину Еглонові, моавському цареві.
- 16. Зробив собі Егуд меча з двома лезами, лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежею, на правому боці.
- 17. От і приніс він Еглонові, моавському цареві, данину. Еглон був же вельми гладкий.
- 18. Віддавши данину, він відослав людей, що її принесли,
- 19. а сам повернувсь назад від каменоломів, що біля Гілгалу, та й каже: “Є в мене до тебе, царю, таємне слово.” Той повелів: “Цитьте!” І вийшли всі від нього, що стояли коло нього.
- 20. І як наблизився Егуд до нього, він сидів у прохолодній горниці, що була для нього одного. Егуд і каже: “Маю Боже слово до тебе.” Той підвівсь із свого крісла.
- 21. Тоді Егуд, простягнувши ліву руку, вхопив меча по правім боці в себе, та й всадив йому в живіт
- 22. так, що за лезом ввійшло й держало, і жир зімкнувся вколо леза, тож він не витяг меча з його живота.
- 23. Вийшов тоді Егуд у сіни, зачинив двері горниці й засунув засувом за собою.
- 24. Як же він вийшов, прийшли царські слуги й дивляться - аж ось двері горниці засунено, та й кажуть: “Певне він залагоджує свою потребу в кутку прохолодної кімнати.”
- 25. Ждали вони, ждали, аж ніяково їм стало. А він усе не відчиняв дверей горниці. Тоді взяли ключа, відомкнули, - аж пан їхній лежить мертвий.
- 26. Поки ж вони збентежені метушились, Егуд утік, і пройшовши повз каменоломи, врятувався в Сеїрі.
- 27. Прибувши ж сюди, засурмив на Ефраїм-горах, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них.
- 28. І промовив він до них: “Ходіть за мною, бо Господь дав ваших ворогів моавитян вам у руки!” І пішли вони за ним та й зайняли у Моава йорданські броди й не пускали нікого перейти.
- 29. Побили вони коло десять тисяч моавитян, що були всі сильні, всі здорові люди; ніхто з них не втік.
- 30. Мусіли тоді моавитяни скоритись під руку Ізраїля, і був мир у краю вісімдесят років.
- 31. Після нього настав був Шамгар, син Аната: цей побив рожном шістсот філістимлян. Він також спас Ізраїля.
Ничего нет для сопоставления.
