- 1. Асафа.
- 2. Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість гору Сіон, на котрій ти осівся.
- 3. Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог.
- 4. Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги.
- 5. Неначе той, що в гущавині сокирою махає,
- 6. вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають.
- 7. Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого.
- 8. Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів!
- 9. Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде.
- 10. Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім'я?
- 11. Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю?
- 12. Таж ти, о Боже, - цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння.
- 13. Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів.
- 14. Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу,
- 15. Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки.
- 16. Твій - день і твоя - ніч. Ти сотворив світила й сонце,
- 17. ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти.
- 18. Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім'я.
- 19. Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки.
- 20. Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства.
- 21. Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім'я.
- 22. Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний.
- 23. Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно.
Ничего нет для сопоставления.
