- 2. Зуби твої, мов стрижених овець отара, що з купелі виходять. Кожний з них має свою пару, ані одному її не бракує.
- 3. Немов кармазинова стьожка, твої губи й твоя бесіда мила. Немов розрізане надвоє яблуко гранатове - твої скроні, за твоїм покривалом.
- 4. Шия твоя, немов Давидова башта, збудована для трофеїв. Тисяча щитів на ній повисло, усе зброя відважних.
- 5. Двоє грудей твоїх, як двоє оленяток, близняток олениці, які серед лілей пасуться.
- 6. Покіль день дише холодочком і тіні утікають, зійду собі на гору мірри, на ладану горбочок.
- 7. Уся ти гарна, моя люба, і вади нема в тобі!
- 8. Ходи з Ливану, о дружино! Ходи, прилинь з Ливану; Поглянь з Амана-верховини із верховини Сеніру та Хермону - з барлогів лев'ячих, з гір леопардових.
- 9. Ти полонила моє серце, моя сестро-дружино! Ти полонила моє серце одним лиш твоїм оком, однією перлиною твого намиста!
- 10. Які ж бо твої любощі прекрасні, моя сестро-дружино! Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! І запах твоїх пахощів понад усі бальзами.
- 11. З уст твоїх крапле медом, о дружино, мед і молоко у тебе під язиком, і запах твоїх шат, немов запах Ливану.
- 12. Садок замкнений, моя сестра-дружина, садок замкнений, криниця під печаттю.
- 13. Твої протоки зрошують сад гранатовий, де овочі препишні, квітучий кипр та троянди.
- 14. Нард і шафран, пахуча троща й цинамон, усі дерева кадильні. Мірра, алое й усі бальзами щонайліпші.
- 15. Ти джерело садів, криниця води живої; потоки, що з Ливану ринуть!
- 16. Здіймись, північний вітре! Прилинь і ти, південний! Повій на сад мій, щоб його запахи рознеслись! Нехай мій любий увійде в сад свій, та споживає плоди його препишні.
Ничего нет для сопоставления.
