- 3. Я скинула із себе мою одежу: як мені її надягнути? Помила собі ноги: як мені їх бруднити?
- 4. Мій любий просунув руку через дірку в дверях, і нутро здригнулось у мені.
- 5. Я встала відчинити любому моєму, із рук моїх закапотіла мірра, з пальців моїх текуча мірра на ручку при засуві.
- 6. Я відчинила любому моєму, та любий мій уже відвернувся, пішов далі, дух у мені захопило, як він заговорив був. Шукала я його, та не знайшла вже; я кликала його, та він не обізвавсь до мене.
- 7. Знайшла мене сторожа, що круг міста ходить. Вона мене побила, поранила. Здерли з мене плащ мій тії, що доглядають мури.
- 8. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, як знайдете мого любого, то що звістите йому? Що я з любови знемагаю!
- 11. Голова у нього з золота, із щирого; кучері у нього закручені, чорні, мов ворон.
- 12. Очі його мов голубки край водяних потоків, що, викупавшись у молоці, на березі сідають.
- 13. Щоки його, немов пахуча грядка, неначе квітники рослин запахущих. Уста його - лілеї, що крапають міррою дорогоцінною.
- 14. Руки його - золоті вальці, оздоблені таршіськими самоцвітами. Груди його - брили слонокости, сафірами вони вкриті.
- 15. Ноги його - стовпи алябастрові, поставлені на щирозлотних основах. Вигляд його, немов Ливану, він пишний - мов оті кедри.
- 16. Розмова його - самі солодощі, увесь він - розкіш. Такий мій любий, такий отой друг мій, о дочки Єрусалиму!
Ничего нет для сопоставления.