- 1. Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
- 2. “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп'яття.”
- 3. Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
- 4. і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
- 5. Тільки ж казали: “Не в свято, щоб не було в народі заколоту.”
- 6. І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
- 7. підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
- 8. Побачивши це учні, нарікали й казали: “Навіщо таке марнотратство?
- 9. Це можна б було дорого продати й – дати бідним!”
- 10. Ісус зауважив це й сказав їм: “Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
- 11. Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
- 12. Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
- 13. Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.”
- 14. Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
- 15. і каже: “Що хочете мені дати, і я вам його видам?” Ті відважили йому тридцять срібняків.
- 16. І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
- 17. Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: “Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?”
- 18. Він відповів їм: “Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.”
- 19. Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
- 20. Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
- 21. і коли вони їли, він промовив: “Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.”
- 22. Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: “Чи то часом не я, Господи?”
- 23. Він відповів: “Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
- 24. Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!”
- 25. А Юда, зрадник його, і собі озвався: “Чи то часом не я, Учителю?” Каже Ісус до нього: “Ти мовив.”
- 26. Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: “Беріть, їжте: це моє тіло.”
- 27. Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: “Пийте з неї всі,
- 28. бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
- 29. Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.”
- 30. І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
- 31. Тоді Ісус сказав їм: “Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
- 32. А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.”
- 33. Озвався тоді Петро й каже йому: “Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.”
- 34. Ісус же мовив до нього: “Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.”
- 35. Каже йому Петро: “Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!” Так само мовили всі учні.
- 36. Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: “Посидьте тут, поки піду та помолюся там.”
- 37. І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
- 38. Тоді сказав їм: “Смуток у мене на душі – аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.”
- 39. І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише – як ти.”
- 40. Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: “Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
- 41. Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.”
- 42. Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: “Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!”
- 43. І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
- 44. Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
- 45. Потім повернувся до учнів і каже до них: “Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
- 46. Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.”
- 47. Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками – від первосвящеників та старших народу.
- 48. Зрадник його дав їм знак, мовивши: “Кого я поцілую, це він, беріть його.”
- 49. І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: “Радуйся, мій Учителю!” – та й поцілував його.
- 50. Тоді питає його Ісус: “Чого прийшов єси, друже?!” – І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
- 51. Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
- 52. Тоді Ісус сказав до нього: “Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
- 53. Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
- 54. Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?”
- 55. Тоді Ісус промовив до народу: “Немов на розбійника вийшли ви з мечами та дрючками, щоб мене схопити! Щодня сидів я, навчаючи, у храмі, і ви мене не взяли.
- 56. Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.” Тоді всі учні залишили його й повтікали.
- 57. Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
- 58. Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
- 59. Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
- 60. і не знайшли, дарма, що було з'явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
- 61. і кажуть: “Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.”
- 62. Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: “Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?”
- 63. Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: “Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.”
- 64. Тоді Ісус сказав до нього: “Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.”
- 65. Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: “Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
- 66. Як вам здається?” Ті відповіли; “Він – винен смерти.”
- 67. Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
- 68. і промовляли: “Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?”
- 69. Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: “І ти був з Ісусом Галилеєм.”
- 70. Але той перед усіма відрікся і заявив: “Не знаю, що таке говориш.”
- 71. Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: “Цей був з Ісусом з Назарету.”
- 72. Він знову, клявшися, відрікся: “Не знаю я цього чоловіка.”
- 73. Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: “Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.”
- 74. Тоді Петро почав клястися та божитися: “Не знаю я цього чоловіка.” І враз заспівав півень.
- 75. І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: “Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.” І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.
Ничего нет для сопоставления.
