- 1. Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити,
- 2. але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі!
- 3. І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову.
- 4. Деякі обурилися між собою: "Навіщо, мовляв, така втрата мира!
- 5. Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати!" І вони ремствували на неї.
- 6. Але Ісус сказав: "Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок.
- 7. Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте.
- 8. Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон.
- 9. Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї."
- 10. Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм.
- 11. Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час.
- 12. А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: "Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху?"
- 13. І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: "Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним,
- 14. і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху?
- 15. І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам."
- 16. Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху.
- 17. Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма.
- 18. І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: "Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть."
- 19. Вони засмутились і один по одному заходились його питати: "Чи не я?"
- 20. Він відповів їм: "Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску.
- 21. Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому!"
- 22. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло."
- 23. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.
- 24. Та й сказав їм: "Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох.
- 25. Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім."
- 26. І, проспівавши, вийшли на гору Оливну.
- 27. І сказав їм Ісус: "Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться.
- 28. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї."
- 29. А Петро сказав до нього: "Навіть коли й усі спокусяться, - та не я!"
- 30. Відповів йому Ісус: "Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся."
- 31. А він ще більше твердив: "Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе!" І всі так само говорили.
- 32. І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: "Посидьте тут, поки я помолюся."
- 33. І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись.
- 34. Потім каже до них: "Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте."
- 35. Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година.
- 36. І мовив: "Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти."
- 37. І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: "Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години?
- 38. Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе!"
- 39. І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово.
- 40. І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати.
- 41. Повернувся він утретє й каже їм: "Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам.
- 42. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився!"
- 43. І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших.
- 44. Його зрадник дав їм знак, кажучи: "Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно."
- 45. І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його.
- 46. А вони наклали на нього руки й схопили його.
- 47. Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо.
- 48. Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: "Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати.
- 49. Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання."
- 50. Тоді всі, лишивши його, повтікали.
- 51. Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили,
- 52. тож він, покинувши покривало, втік від них нагий.
- 53. І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники.
- 54. Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі.
- 55. Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили.
- 56. Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні.
- 57. А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно:
- 58. "Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний."
- 59. Та й це їхнє свідчення не було однозгідне.
- 60. Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: "Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе?"
- 61. Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: "Чи ти єси Христос, Син Благословенного?"
- 62. "Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних."
- 63. Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: "Навіщо нам іще свідків?
- 64. Ви чули богохульство! Як вам здається?" І всі вони присудили, що смерти він гідний.
- 65. Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: "Пророкуй!" А й слуги били його по обличчі.
- 66. Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика
- 67. і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: "А й ти був з Ісусом Назарянином."
- 68. Та він відрікся, кажучи: "Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш." Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав!
- 69. Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: "Цей з їхніх."
- 70. Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: "Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин."
- 71. Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете.
- 72. І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: "Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся." Та й заридав гірко.
Ничего нет для сопоставления.
