- 1. З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові.
- 2. Пилат спитав його: "Ти - цар юдейський?" Він же у відповідь мовить йому: "Ти кажеш."
- 3. А первосвященики багато обвинувачували його.
- 4. І знову спитав його Пилат, кажучи: "Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять."
- 5. Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат.
- 6. На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили.
- 7. А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство.
- 8. І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди.
- 9. Пилат же відповів їм, кажучи: "Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського?"
- 10. Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі.
- 11. Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву.
- 12. Пилат знову заговорив і мовив до них: "Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським?"
- 13. А ті знову закричали: "Розіпни його!"
- 14. Пилат же сказав до них: "Що за зло вчинив він?" А вони ще гірше кричали: "Розіпни його!"
- 15. Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли.
- 16. Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
- 17. Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
- 18. та й почали його вітати: "Радуйся, царю юдейський!"
- 19. І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
- 20. Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
- 21. Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
- 22. І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
- 23. та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
- 24. Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
- 25. Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
- 26. А був і напис, за що його засуджено, написаний: "Цар Юдейський."
- 27. І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
- 28. Тоді збулось Писання, що каже: "І з беззаконними полічено його."
- 29. І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: "Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш
- 30. - спаси себе з хреста!"
- 31. А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: "Інших спасав, а себе - не може спасти!
- 32. Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували." Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
- 33. А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
- 34. О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: "Елої, Елої, лама савахтані?" - що означає у перекладі: "Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?"
- 35. Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: "Он, Іллю кличе!"
- 36. Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: "Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!"
- 37. А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
- 38. Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
- 39. Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: "Чоловік цей справді був Син Божий."
- 40. Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
- 41. що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.
- 42. Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою,
- 43. - Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса.
- 44. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
- 45. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло;
- 46. а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу;
- 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено.
Ничего нет для сопоставления.
