- 1. Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасха.
- 2. І первосвященики та книжники шукали, як би його вбити, боялись бо народу.
- 3. Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскаріот, що був з числа дванадцятьох,
- 4. і він пішов умовитися з первосвящениками та начальниками, як би його видати.
- 5. Зраділи ті й згодилися дати йому гроші.
- 6. І він пристав на те й шукав нагоди, щоб видати його без відома народу.
- 7. Настав день опрісноків, коли треба було жертвувати пасху.
- 8. Ісус послав Петра та Йоана: “Ідіть”, - сказав, - “та приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.”
- 9. Вони його спитали: “Де хочеш, щоб ми приготували?”
- 10. Він відповів їм: “Ось, коли ввійдете в місто, стріне вас чоловік, що буде нести глечик води. Ідіть слідом за ним у господу, куди він увійде,
- 11. і скажіть господареві дому: Учитель тобі каже: Де світлиця, в якій я з учнями моїми міг би спожити пасху?
- 12. І він покаже вам горницю велику, вистелену килимами; там приготуйте.”
- 13. Пішли вони й знайшли так, як він сказав їм, і приготували пасху.
- 14. І як прийшла година, сів він до столу й апостоли з ним.
- 15. І він до них промовив: “Я сильно бажав спожити оцю пасху з вами перш, ніж мені страждати,
- 16. бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.”
- 17. І, взявши чашу, віддав хвалу й мовив: “Візьміть її і поділіться між собою,
- 18. бо, кажу вам: Віднині я не буду більше пити з плоду винограду, доки не прийде Боже Царство.”
- 19. І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: “Це - моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.”
- 20. Так само чашу по вечері, кажучи: “Ця чаша - це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.
- 21. Одначе, ось рука того, що мене видасть, на столі зо мною.
- 22. Бо Син Чоловічий іде, як призначено, але горе тому чоловікові, що його видає.”
- 23. І вони заходились один одного питати, хто б то з них міг бути, що намірявся те зробити.
- 24. Знялась між ними й суперечка, хто з них має вважатися за більшого.
- 25. Ісус сказав їм: “Царі народів панують над ними, і ті, що владу над ними мають, доброчинцями звуться.
- 26. Не так хай буде з вами! А навпаки: більший між вами нехай буде як молодший, а наставник як слуга.
- 27. Хто бо більший? Той, що за столом, чи той, що служить? Хіба не той, що за столом? Та, проте, я між вами як той, що служить.
- 28. Ви ті, що перебували зо мною у моїх спокусах,
- 29. і я завіщаю вам Царство, як мені завіщав Отець мій,
- 30. щоб їли й пили за столом у моїм Царстві й сиділи на престолах, судячи дванадцять племен Ізраїля.
- 31. О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю,
- 32. та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.”
- 33. “Господи”, - сказав Петро до нього, - “з тобою я готовий піти й у тюрму, й на смерть.”
- 34. А Ісус мовив: “Кажу тобі, Петре, не заспіває нині півень, як ти тричі відречешся, мовляв, мене не знаєш.”
- 35. Далі сказав їм: “Як я вас посилав без калитки, без торби та взуття, хіба вам чого бракувало?”
- 36. “Нічого”, - відповіли. Він же до них промовив: “А тепер - хто мас калитку, нехай її візьме, так само й торбу; хто ж не має, хай продасть свою одежу й купить меч.
- 37. Кажу вам: Має сповнитись на мені, що написане: Його зараховано до злочинців, - бо те, що стосується до мене, кінця доходить.”
- 38. Вони казали: “Господи! Ось два мечі тут.” А він відповів їм: “Досить!”
- 39. Тоді вийшов він і пішов, як звичайно, на Оливну гору. Слідом за ним пішли і його учні.
- 40. Якже прибув на місце, він сказав їм: “Моліться, щоб не ввійти в спокусу.”
- 41. І сам відійшов від них так, як кинути каменем і, ставши на коліна, почав молитися:
- 42. “Отче, коли ти хочеш, віддали від мене цю чашу, тільки хай не моя, а твоя буде воля!”
- 43. Тоді з'явився йому ангел з неба, що підкріплював його.
- 44. Повний скорботи та тривоги, ще пильніш молився, а піт його став, мов каплі крови, що падали на землю.
- 45. Підвівшись від молитви, він підійшов до учнів і застав їх сплячими від смутку.
- 46. І сказав їм: “Чого спите? Вставайте та моліться, щоб не ввійти в спокусу!”
- 48. А Ісус сказав до нього: “Юдо, поцілунком видаєш Чоловічого Сина?”
- 49. Побачивши, до чого доходить, сказали ті, що були з Ісусом: “Господи, чи не вдарити нам мечем?”
- 50. І вдарив один із них слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
- 51. Ісус озвався: “Лишіть но!” І доторкнувшися до вуха, він зцілив його.
- 52. Тоді Ісус сказав до первосвящеників, начальників сторожі святині і старших, що були вийшли проти нього: “Як на розбійника ви вийшли з мечами та киями!
- 53. Як я щодня був з вами в храмі, не простягнули ви рук на мене; та це ваша година, і влада темряви.”
- 54. Схопивши Ісуса, вони повели його й привели в дім первосвященика. Петро ж ішов слідом за ним здалека.
- 55. І коли вони розклали вогонь посеред двору та посідали вкупі, сів і Петро між ними.
- 56. Побачила його одна слугиня, як він сидів біля багаття і, приглянувшись до нього пильно, каже: “І цей з ним був!”
- 57. А він відрікся, кажучи: “Не знаю його, жінко!”
- 58. Та трохи згодом другий, побачивши його: “І ти з них”, - каже. Але Петро відповів: “Ні, чоловіче!”
- 59. А по якійсь годині хтось інший почав наполегливо казати: “Справді, і цей з ним був! До того він і з Галилеї!”
- 60. Петро озвавсь: “Не знаю, чоловіче, що ти кажеш.” І зараз, як він говорив ще, заспівав півень.
- 61. І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово, коли Господь йому сказав: “Петре, перше, ніж півень заспіває, ти мене відречешся тричі.”
- 62. І, вийшовши звідти, заплакав гірко.
- 63. Тим часом люди, що держали його, б'ючи його, над ним знущалися
- 64. і, накривши, питали його: “Пророкуй, хто той, що вдарив тебе?”
- 65. І багато іншого, глузуючи, говорили на нього.
- 66. Якже настав день, зібралася рада старших народу, первосвященики та книжники; і привели його на суд свій
- 67. і казали: “Коли ти - Христос, скажи нам.” Він відповів їм: “Коли скажу вам, ви не повірите;
- 68. а якщо вас спитаю, ви не відповісте.
- 69. Віднині Син Чоловічий сидітиме по правиці Божої Сили.”
- 70. А всі сказали: “То, значить, ти Син Божий?” Він сказав до них: “Самі ж кажете, що я.”
- 71. “Навіщо нам ще свідки”, - сказали ті, - “самі ми чули з уст його.”
Ничего нет для сопоставления.
