- 1. Та я, коли прийшов до вас, брати, - не прийшов звіщати вам свідоцтво Боже високомовними словами чи мудрістю.
- 2. Ні! Я вирішив не знати нічого іншого між вами, як тільки Ісуса Христа і то розп'ятого.
- 3. Я був у вас немічним, лякливим, увесь тремтів;
- 4. слово ж моє і проповідь моя не були в переконливих словах мудрости, а в доказі Духа та сили,
- 5. щоб ваша віра була не в мудрості людській, а в силі Божій.
- 6. Ми ж говоримо про мудрість між досконалими, - не про мудрість цього віку, ані про мудрість князів цього віку, що загибають;
- 7. але говоримо про мудрість Божу в тайні, закриту, що її Бог призначив перед віками нам на славу;
- 8. її ніхто з князів цього віку не спізнав, бо коли б спізнали, то не розп'яли б Господа Слави,
- 9. але, як написано: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.»
- 10. Нам же Бог об'явив Духом, бо Дух досліджує все, навіть глибини Божі.
- 11. Хто бо з людей знає, що в людині, як не дух людський, що у ній? Так само й того, що в Бозі, ніхто не знає, крім Духа Божого.
- 12. Ми ж прийняли не духа світу, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога;
- 13. про це ми й говоримо не мовою, якої нас навчила людська мудрість, а якої навчив Дух, - духовні речі духовними словами подаючи.
- 14. Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого походить; це глупота для неї, і не може вона його зрозуміти, воно бо Духом оцінюється.
- 15. Духовна ж - судить усе, а її ніхто не судить.
- 16. «Хто бо спізнав задум Господній, щоб він його навчив?» Ми ж маємо задум Христовий.
Ничего нет для сопоставления.
