- 1. Чи починаємо знову самих себе поручати? Чи, може, потребуємо, як дехто, поручальних до вас, чи від вас листів?
- 2. Наш лист - це ви; лист, написаний у серцях наших, який усі люди знають і читають.
- 3. Відомо ж, що ви - лист Христа, виготуваний нами; написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на камінних таблицях, а на тілесних таблицях серця.
- 4. А таке довір'я до Бога ми маємо через Христа,
- 5. - не щоб ми були самі здібні помислити щось із самих себе, здібність бо наша від Бога.
- 6. Він нас зробив здібними слугами Нового Завіту, не з букви, але з духу, бо буква убиває, дух же оживлює.
- 7. Коли ж служіння смерті, вирізане буквами на каміннях, було в (такій) славі, що сини Ізраїля не могли дивитися на обличчя Мойсея з-за блиску слави його обличчя, що мала зникнути,
- 8. то скільки більше служіння духа буде в славі?
- 9. Бо коли служіння осуду - славне, то служіння виправдання багато більш перевищує у славі.
- 10. І таким чином, те, що частинне було славне, не має більше слави ради переважаючої слави.
- 11. Бо коли те, що минуло, славне, то багато більше те, що перебуває, славне.
- 12. Тож маючи таку надію, ми повні сміливости,
- 13. а не як Мойсей, що на обличчя клав собі покрівець, щоб сини Ізраїля не дивилися на зникнення того блиску, що щезав;
- 14. але їхній розум притупився, бо аж по цей день, коли читається Старий Завіт, той сам покрівець зостається невідкритий, Христос бо його усуває.
- 15. І аж по сьогодні при читанні Мойсея лежить покрівець на серці їхнім.
- 16. «Та коли звертається до Господа, спадає покрівець.»
- 17. Господь же - дух, а де Господній дух, там воля.
- 18. Ми ж усі, мов дзеркало, відкритим обличчям віддзеркалюємо Господню славу й переображуємось у його образ, від слави у славу, згідно з діянням Господнього Духа.
Ничего нет для сопоставления.
