- 1. Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,
- 2. вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.
- 3. Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.
- 4. Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог.
- 5. Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,
- 6. Христос же - як Син у своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.
- 7. Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,
- 8. не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,
- 9. де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що
- 10. сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!
- 11. Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»
- 12. Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,
- 13. а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.
- 14. Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,
- 15. як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»
- 16. Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?
- 17. На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?
- 18. Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?
- 19. І бачимо, що не могли ввійти через невірство.
Ничего нет для сопоставления.
