- 1. На кінець. Не зведеш до зітління. Давида в память.
- 2. Чи, отже, поправді праведно говорите? Чи судите праведно людські сини?
- 3. Бо і в серці чините беззаконня на землі, ваші руки сплітають неправедність.
- 4. Грішники стали відчужені від лона, заблукали від лона, заговорили неправду.
- 5. Їхній гнів на подобу змії, наче глухого аспіда і того, що затикає свої уха,
- 6. який не почує голосу тих, що зачаровують, а чарів того, що зачаровує мудрого.
- 7. Бог розбив їхні зуби в їхніх устах, Господь розторощив ікла левів.
- 8. Вони вважатимуться за ніщо, за воду, що пропливає. Він натягне свій лук, доки не послабнуть.
- 9. Вони будуть знищені наче віск, що тане. Впав огонь і вони не побачили сонця.
- 10. Раніше ніж ваше терня впізнає тернину, він пожере вас наче в гніві наче живих.
- 11. Зрадіє праведний, коли побачить пімсту безбожних. Він помиє свої руки в крові грішного.
- 12. І людина скаже: Отже, є плід для праведного, отже є Бог, що їх на землі судить.
Ничего нет для сопоставления.
