- 1. Сталося так, що в суботу він ішов через засіяні лани; його учні зривали колосся та їли, розтираючи руками.
- 2. Деякі фарисеї сказали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
- 3. У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали того, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
- 4. Як увійшов він до Божого дому, то взяв принесені хліби, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; з'їв і дав тим, що були з ним?
- 5. І додав: Син Людський є Господом [і] суботи.
- 6. І сталося іншої суботи, як увійшов він до синаґоґи й навчав. Був там чоловік, що мав усохлу праву руку.
- 7. Книжники й фарисеї підглядали, чи в суботу він лікуватиме, щоб знайти оскарження проти нього.
- 8. А він знав їхні думки і сказав чоловікові, що мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
- 9. Ісус же промовив до них: Запитаю вас, що годиться в суботу - добро робити, чи зло робити, душу врятувати, чи згубити?
- 10. Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку. Той зробив, і рука його стала дужа [здорова, як і друга].
- 11. А вони сповнилися люттю, змовлялися один з одним, що далі робити з Ісусом.
- 12. Сталося тими днями, що вийшов Він на гору помолитися; і був цілу ніч у молитві до Бога.
- 13. А коли настав день, покликав своїх учнів; вибравши з них дванадцятьох, і назвав їх апостолами:
- 14. Симона, якого назвав Петром, та Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Вартоломія,
- 15. Матвія і Тому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом,
- 16. Юду Якового та Юду Іскаріотського, що став зрадником.
- 17. Зійшовши, став з ними на рівному місці; також численна юрба його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
- 18. які посходилися послухати його і вилікуватися від своїх недуг; а також ті, що терпіли від нечистих духів, - й вздоровлялися;
- 19. і вся ця юрба намагалася доторкнутися до нього, бо з нього виходила сила і зціляла всіх.
- 20. А він глянувши на своїх учнів, говорив: Блаженні бідні, бо ваше є Царство Боже.
- 21. Блаженні голодні тепер, бо наситяться. Блаженні ви, що плачете тепер, бо втіштеся.
- 22. Блаженні будете, коли зненавидять вас люди, коли розлучать вас, ганьбитимуть і знеславлять ваше ім'я через Людського Сина.
- 23. Радійте того дня і веселіться, бо винагорода ваша велика на небі; бо так само робили пророкам їхні батьки.
- 24. Та горе вам, багатії, бо далекі ви від утіхи вашої.
- 25. Горе вам, ситі тепер, бо зголоднієте. Горе вам, що смієтеся тепер, бо заридаєте й заплачете.
- 26. Горе, коли хвалитимуть вас усі люди; бо так само робили з фальшивими пророками їхні батьки.
- 27. Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, що ненавидять вас;
- 28. благословляйте тих, що проклинають вас, моліться за тих, що очорнюють вас.
- 29. Тому, хто б'є тебе по щоці, підстав і другу; а від того, хто забирає в тебе одяг, - і сорочки не борони.
- 30. Кожному, хто просить у тебе, - дай; а від того, хто забирає твоє, - не домагайся.
- 31. Як хочете, щоб робили вам люди, - робіть [і ви] їм так само.
- 32. А коли любите тих, що люблять вас, то яка вам ласка? Адже й грішники люблять тих, що їх люблять.
- 33. І коли добро робите тим, що вам роблять, яка вам ласка? Бо ж і грішники те саме роблять.
- 34. І коли позичаєте в тих, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам ласка? Грішники теж грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.
- 35. Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, - і буде винагорода вам велика, будете синами Всевишнього, бо він добрий і до невдячних та злих.
- 36. Будьте милосердними, як і Батько ваш милосердний.
- 37. Також не судіть - і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Відпускайте - і відпуститься вам;
- 38. дайте - і дасться вам; мірку добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у пелену. Бо якою міркою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
- 39. Розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
- 40. Немає учня над учителем; але кожний, удосконалившись, стане як його вчитель.
- 41. Чому бачиш скалку, що в оці брата твого, а колоди, що в оці твоїм, не помічаєш?
- 42. [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока, - а не бачиш тієї колоди, що застряла в твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді знатимеш, як вийняти скалку з ока брата твого.
- 43. Немає доброго дерева, що родило б злий плід; немає поганого дерева, що родило б добрий плід.
- 44. Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
- 45. Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана - зі злого [скарбу свого серця] виносить зло; чим наповнене серце, тим самим мовлять і вуста.
- 46. Чому мене кличете: Господи, Господи, - а не робите того, що я кажу?
- 47. Кожний, що приходить до мене і слухає слово моє та виконує його, - скажу вам, до кого подібний:
- 48. подібний він до людини, що будує оселю, яка викопала, поглибила і поклала основу на камені; коли сталася повінь, підступила ріка до тієї оселі, то не змогла зрушити її, бо була вона на добрій основі.
- 49. А той, хто почув і не зробив, подібний до людини, що збудувала оселю на землі - без основи. І підступила до неї ріка, оселя тут же завалилася - велика була з неї руїна.
Ничего нет для сопоставления.
