- 1. І сталося, що після того він проходив містами й селами, проповідуючи і благовістуючи Царство Боже. І з ним було дванадцять,
- 2. та деякі жінки, які були зцілені від злих духів та недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,
- 3. і Іванна, дружина Хузи, прибічника Іродового, Сузанна, і багато інших, які служили йому зі своїх маєтків.
- 4. Коли зібрався великий натовп, а з усіх міст поприходили до нього, він розповів притчу:
- 5. Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі і було витоптане і птахи небесні видзьобали його.
- 6. А друге впало на каміння, та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.
- 7. Інше впало серед терену - як виріс терен, заглушив його.
- 8. Ще інше впало в добру землю; зійшло, вродило пашні в сто разів. Кажучи це, наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, - хай слухає.
- 9. Питали його учні [кажучи]: Що означає ця притча?
- 10. А він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим - у притчах, щоб дивилися - і не бачили, щоб слухали - і не розуміли.
- 11. Ось що означає ця притча. Зерно - то слово Боже.
- 12. А що при дорозі, - це ті, що почули, потім приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.
- 13. А що на камені, - це ті, хто тільки почує, з радістю приймає слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час спокуси відступають.
- 14. А що в терен упало, - це ті, що почули і йдуть, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, не дають плоду.
- 15. А те, що на добрій землі, - це ті, що, почувши слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.
- 16. Запаливши світло, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, аби ті, що входять, бачили світло.
- 17. Бо немає прихованого, що не виявиться, нема таємного, що не пізнається і не буде очевидним.
- 18. Тож пильнуйте, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має, і те, що начебто має, забереться від нього.
- 19. Прийшли ж до нього його мати й брати, та не могли доступитися до нього через юрбу.
- 20. І сповістили його: Твоя мати і твої брати стоять осторонь і бажають побачити тебе.
- 21. А він у відповідь сказав до них: Моя мати й мої брати - це ті, що слухають Боже слово і виконують.
- 22. Сталося, що одного дня він та його учні ввійшли до човна. Він сказав до них: Перепливімо на другий бік озера. І відпливли.
- 23. Коли вони пливли, Він заснув. Знялася буря на озері; вода заливала їх і були вони в небезпеці.
- 24. Наблизившись, вони розбудили його, кажучи: Вчителю, вчителю, гинемо. А він, уставши, наказав бурі й хвилям - і вони вгамувалися; настала тиша.
- 25. Сказав же їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і казали один до одного: Хто ж він є, що і вітрам наказує, і воді, а вони слухають його?
- 26. І припливли вони до землі Гадаринської, що навпроти Галилеї.
- 27. Як він зійшов на землю, зустрів їх один чоловік із міста, який мав бісів упродовж багатьох років, і в одіж не вдягався, мешкав не в домі, а в печерах.
- 28. Побачивши Ісуса, скрикнув, припав до нього і гучним голосом сказав: Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю тебе, не муч мене!
- 29. Наказав Він нечистому духові вийти з чоловіка. Багато літ хапав його, - в'язали залізними ланцюгами й путами, стерегли його, - але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустинях.
- 30. Запитав його Ісус, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон, - бо багато бісів увійшло в нього.
- 31. І просили його, щоб не наказував їм іти до безодні.
- 32. А там було велике стадо свиней, що паслися на горі; біси благали його, щоб наказав їм у них увійти; дозволив їм це.
- 33. Біси ж, вийшовши з чоловіка, перейшли у свиней; і кинувся гурт з кручі до озера й утопилося.
- 34. А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали і сповістили в місті й по селах.
- 35. Вийшли побачити те, що сталося; прийшли до Ісуса, знайшли чоловіка, з якого біси вийшли: сидів зодягнений, при розумі біля ніг Ісусових, - і злякалися.
- 36. Ті. що бачили, розповіли їм, як урятувався біснуватий.
- 37. І попросила його вся людність Гадаринської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він ввійшов до човна й повернувся.
- 38. Той чоловік, з якого вийшли біси, благав його, щоб бути з ним. Та він відпустив його, кажучи:
- 39. Вернися до своєї оселі і розкажи, що тобі зробив Бог. І той пішов, розголошуючи по цілому місту, що зробив для нього Ісус.
- 40. Коли Ісус повернувся, юрба зустріла його, бо всі чекали на нього.
- 41. І ось прийшов чоловік на ім'я Яір, що був головою в синаґозі. Припав до Ісусових ніг, благав його зайти до його оселі,
- 42. бо мав одиначку доньку, років із дванадцять, - і вона вмирала. Коли він ішов, натовп тиснув на нього.
- 43. А жінка, що хворіла на кровотечу дванадцять років, віддала лікарям усе майно, та ніхто не міг її вилікувати;
- 44. підійшовши ззаду, доторкнулася до краю його одягу, і вмить спинилася кровотеча.
- 45. А Ісус запитав: Хто доторкнувся до мене? Коли ж усі відмовлялися, сказав Петро [і ті, що з ним]: Учителю, люди товпляться коло тебе й натискають, [а ти питаєш, хто є той, що доторкнувся до мене]?
- 46. Ісус же сказав: Доторкнувся до мене хтось, бо я відчув, як сила вийшла з мене.
- 47. А жінка, побачивши, що не втаїться, тремтливо підійшла і впала перед ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до нього і як умить видужала.
- 48. Він же сказав їй: Дочко, віра твоя врятувала тебе; іди з миром.
- 49. Як він іще говорив, приходить хтось від старшого синаґоґи, кажучи [йому]: Твоя дочка померла, не турбуй Учителя.
- 50. Ісус же, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і буде врятована.
- 51. Прийшовши до оселі, не дозволив нікому з ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Яковові та батькові і матері дівчинки.
- 52. Усі плакали й голосили над нею. Він сказав: Не плачте, вона не померла, але спить.
- 53. Глузували з нього, бо знали, що вона померла.
- 54. Він, [вигнавши усіх геть і] взявши її за руку, сказав: Дівчинко, встань.
- 55. І повернувся до неї дух, вмить воскресла. Звелів дати їй їсти.
- 56. І здивувалися батьки її, а він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.
1-3.- Один евангелист Лука делает замечание о женщинах, которые во время проповеднических путешествий Христа с 12 апостолами служили Ему своим имением.
«Мария Магдалина» (см. (Матф 27:56).
«Из которой вышли семь бесов». Это выражение обозначает чрезвычайную силу одержимости бесами: «семь» на языке Священного Писания есть символ полноты (ср. (Матф 12:45). Согласно И. Вейса, здесь указывается на то, что Мария семь раз в течение своей жизни подвергалась возвращению бесноватости. Что касается довольно распространенного рационалистического взгляда, будто бы Мария была просто крайне распущенная в нравственном отношении женщина, что и обозначил будто бы евангелист своим замечанием, то против такого понимания говорит употребленный и о Мариитермин «исцеленная» (τεθεραπευμέναι), который означает чудесное исцеление от действительной, а не мнимой болезни беснования.
«Домоправителя Иродова», т. е. понашему гофмейстера при дворе Ирода (вероятно, Антипы). Должность эта была видная (ср. (Матф 20:8).
Жены эти служили Христу до самой Его смерти на кресте (см. (Луки 24:10).
«Сусанна» – личность неизвестная.4-8.- Притчу о сеятеле евангелист Лука излагает сходно с Матфеем (Матф 13:3-9) и Марком (Марк 4:1-9), но с некоторыми сокращениями.9-18.- Объяснение притчи см. в комментариях к (Матф 13:10-17); (Марк 4:10-25).
Евангелист Лука здесь более всего следует Марку.
«Ученики» – двенадцать апостолов (ср. стих 1).
«Так что» (стих 10) – правильнее: «чтобы» (ἵνα ), см. (Марк 4:12).
«Но, отходя» (стих 14). Правильнее было бы перевести: «ходя» или «живя» (в греческом тексте здесь стоит глагол πορεύειν). Слова же: заботами, богатством, и наслаждениями житейскими, представляют собой определение к слову «ходя» или обозначение мотивов «хождения». Люди, следовательно, слушают слово, но в своей деятельности водятся другими факторами – заботами и т.д. и через это подавляются, как семена, растущие между тернами, и не достигают зрелости.
«В добром и чистом сердце» (стих 15), т. е. в нравственно прекрасном и добром (καλῇ καὶ ἀγαθῇ) сердце, а таким сердце делается благодаря очищающему действию слышанного слова (Иоан 15:3).
«В терпении» (стих 15), т. е. постоянно держась слова. Это противоположение «отпадению», указанному в 13-м стихе.
«Отнимется и то, что он думает иметь» (стих 18). Евангелист Лука здесь более точен, чем Матфей и Марк: он говорит, что некоторые люди только воображают, что достигли известных успехов в нравственном усовершенствовании, а на самом деле они ничего не приобрели. И вот, скоро у таких людей отнимется также и эта утеха – пред ними будет раскрыто все их нравственное ничтожество...19-21.- О приходе к Христу Пресвятой Марии и братьев Его евангелист Лука сообщает согласно с Марком (Марк 3:31-35); ср. (Матф 12:46-50).22-39.- О переправе Христа с учениками на восточный берег Геннисаретского моря и исцелении бесноватого евангелист Лука сообщает согласно с Марком (Марк 4:35) – (Марк 5:20); ср. (Матф 8:23-27). При этом, впрочем, он делает некоторые изменения в частностях – смягчает, например, в 25-м стихе обращение Господа к апостолам: «где вера ваша?» (Согласно Марку – «что вы так боязливы? как у вас нет веры?» (Марк 4:40), и в 28-м стихе заменяет выражение: «заклинаю Тебя Богом» (Марк 5:7), выражением: «умоляю Тебя». Далее он прибавляет, что бесноватый был одержим бесами уже с давнего времени и в одежду не одевался (стих 27), что демоны просили Господа не прогонять их «в бездну», т. е. в преисподнюю (стих 31; ср. (Рим 10:7); (Апок 9:1) и сл.). Бесноватый после своего исцеления проповедует о происшедшем с ним только по своему городу (стих 39; согласно Марку – «в Десятиградии»; (Марк 5:20).40-56.- О воскрешении дочери Иаира и исцелении кровоточивой женщины евангелист Лука говорит вполне согласно с Марком (Марк 5:21-43); ср. (Матф 9:18-26). Евангелист Лука, впрочем, прибавляет, что дочь у Иаира была только «одна» (стих 42), что на вопрос Христа ответил, – конечно, от лица учеников – Петр, и что ответ этот не был несколько непочтительным, каким представляется ответ учеников у Марка (Марк 5:31), так как «все отрицались» (стих 45). Согласно евангелисту Марку, женщина трепетала оттого, что чувствовала происшедшую с ней перемену (Марк 5:33), а согласно Луке – потому, что она поняла, что поступок ее стал известен Чудотворцу.
«Петра, Иоанна и Иакова» (стих 51). Евангелист Лука из двух сынов Зеведеевых на первое место ставит Иоанна, как лицо более известное, а Марк – Иакова (Марк 5:37).
«Рыдали о ней» (стих 52) – точнее: «ударяли себя в грудь в знак печали о ней» (ἐκόπτοντο αὐτήν).
«И возвратился дух ее» (стих 55) – это прибавление евангелиста Луки, из которого можно видеть, что Христос оживил действительно скончавшуюся, из которой душа уже удалилась.
