- 1. Архиєрей запитав: Чи це так?
- 2. Він промовив: Мужі-браття і батьки, послухайте-но. Бог слави з'явився нашому батькові Авраамові, як він був у Месопотамії, перед тим, як він оселився в Харані.
- 3. Сказав до нього: Вийди з твоєї землі і від твого роду та піди у край, який тобі покажу.
- 4. Тоді Він вийшов з Халдейської землі, оселився в Харані. А звідти, по смерті його батька, переселив його на цю землю, де ви тепер живете.
- 5. І не дав йому спадщини в ній ані на стопу ноги, а обіцяв дати її для володіння - йому і його нащадкам після нього, - хоч не було в нього дитини.
- 6. І сказав йому Бог, що нащадки його будуть переселенцями в чужій землі, і поневолять їх і гнобитимуть чотириста літ.
- 7. Але я, - сказав Бог, - судитиму народ, якому служитимуть - і після цього вийдуть, і послужать мені на цім місці.
- 8. І дав йому завіт обрізання. І породив Ісаака, і обрізав його восьмого дня; Ісаак - Якова, Яків - дванадцятьох патріархів.
- 9. А патріархи позаздрили Йосипові, продали його до Єгипту. Та Бог був з ним
- 10. і визволив його від усіх утисків, дав йому мудрість і ласку перед фараоном, царем єгипетським і поставив його правителем над Єгиптом і над усім своїм домом.
- 11. Настав голод у всій [землі] Єгипетській та Ханаанській, прийшло велике горе; наші батьки не знаходили поживи.
- 12. Почувши, що в Єгипті є пшениця, Яків послав спочатку наших батьків.
- 13. Коли ж вони прибули вдруге, Йосип признався своїм братам; тож відомим став фараонові рід Йосипів.
- 14. Йосип послав покликати свого батька Якова з усім родом - душ сімдесят п'ять.
- 15. Яків переселився до Єгипту, де помер сам і всі батьки наші;
- 16. і перенесені були до Сихему та покладені до гробниці, яку купив був за срібло Авраам у синів Емора Сихемового.
- 17. Як наближався час виконання обіцянки, яку клятвено дав Бог Авраамові, народ розростався і розмножувався в Єгипті,
- 18. доки не постав у Єгипті інший цар, який не знав Йосипа.
- 19. Хитруючи проти нашого роду, він гнобив наших батьків, щоб викинути їхніх немовлят, аби не дати їм вижити.
- 20. В цей час народився Мойсей - був він угодний Богові, його годували три місяці в батьковій оселі.
- 21. Як викинули його, то взяла його донька фараонова, вигодувала собі за сина.
- 22. І навчений був Мойсей усієї єгипетської мудрости; був сильний у своїх ділах та словах.
- 23. Коли сповнилося йому сорок років, прийшло йому на серце відвідати своїх братів - синів Ізраїля.
- 24. Побачивши, як кривдили одного з них, допоміг і помстився за покривдженого, убивши єгиптянина.
- 25. Думав, що зрозуміють його брати, що це Бог його рукою дає їм спасіння. Але вони не зрозуміли.
- 26. Наступного дня з'явився перед ними, коли вони билися, і намагався помирити, сказавши: Мужі, ви ж бо є братами, навіщо кривдите один одного?
- 27. А той, що кривдив ближнього, відпихнув його, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею над нами?
- 28. Чи ти хочеш мене вбити так само, як убив учора єгиптянина?
- 29. Через це слово втік Мойсей і став чужинцем в Мадіямській землі, де породив двох синів.
- 30. Коли минуло сорок років, з'явився йому в пустині Синайської гори ангел [Господній] у вогняному полум'ї в кущі.
- 31. Побачивши це, Мойсей дивувався з видіння. Як приступив, щоб подивитися, був голос від Господа:
- 32. Я Бог твоїх батьків, Бог Авраама і Ісаака і [Бог] Якова. Затремтівши, Мойсей не наважився поглянути.
- 33. Сказав йому Господь: Розв'яжи сандалі з твоїх ніг, бо місце, на якому стоїш, - це свята земля.
- 34. Подивився і бачу гноблення мого народу, що в Єгипті, і чую їхній стогін, тож зійшов визволити їх. Нині йди, посилаю тебе до Єгипту.
- 35. Цього Мойсея, якого відкинули, сказавши: Хто тебе поставив головою і суддею? - його Бог, з'явившись у кущі, рукою ангела послав як голову й визволителя.
- 36. Він вивів їх, зробивши чуда і знамення в Єгипетській землі і в Червоному морі і впродовж сорока років у пустині.
- 37. Це той Мойсей, що сказав синам ізраїльським: Пророка поставить вам Бог з ваших братів, як мене, - [його слухайте!]
- 38. Це той, що в пустині на зборах був разом з ангелом, який на Синайській горі говорив до нього і до наших батьків, який одержав живі слова, щоб дати нам;
- 39. якого не схотіли послухати наші батьки, але відкинули його і повернулися у своїх серцях до Єгипту,
- 40. сказавши Ааронові: Зроби нам богів, які йтимуть перед нами, бо не знаємо, що сталося з цим Мойсеєм, який вивів нас із Єгипетської землі.
- 41. І зробили тоді теля, принесли жертву ідолові і веселилися з витвору своїх рук.
- 42. Відвернувся Бог, передав їх, щоб служили небесному війську, як написано в книзі пророків: Доме Ізраїлів, чи приносили ви мені сорок років у пустині заколення і жертви?
- 43. І взяли ви шатро Молоха і зірку вашого бога Райфана - зображення, які ви зробили, щоб покланятися їм: і переселю вас далі від Вавилона.
- 44. Наші батьки мали в пустині скинію свідоцтва, як наказав той, що велів Мойсеєві зробити її за зразком, якого той бачив.
- 45. Взявши її, внесли батьки наші разом з Ісусом до землі тих народів, яких вигнав Бог з очей наших батьків - так аж до днів Давида.
- 46. Цей знайшов був ласку в Бога і молився, щоб знайти помешкання Богові Якова.
- 47. Соломон збудував йому храм.
- 48. Але Всевишній живе не в рукотворних, як каже пророк:
- 49. Небо - мій престол, земля - підніжжя моїх ніг. Який храм збудуєте мені, каже Господь, або яке місце для мого спочинку?
- 50. Хіба не моя рука все це зробила?
- 51. Ви, твердошиї, з необрізаними серцями й вухами! Ви завжди противитеся Святому Духові, - як батьки ваші, так і ви.
- 52. Кого з пророків не переслідували ваші батьки? І повбивали тих, що наперед сповіщали про прихід Праведника, якого ви тепер зрадили і вбили.
- 53. Ви, що одержали закон з наказу ангелів, але не зберегли його!
- 54. Слухаючи це, палали гнівом у своїх серцях і скреготали на нього зубами.
- 55. Сповнений Святим Духом, поглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стояв праворуч Бога.
- 56. Сказав: Ось, бачу відкриті небеса і Людського Сина, що стоїть праворуч Бога.
- 57. Голосно закричавши й позатикавши свої вуха, вони одностайно накинулися на нього.
- 58. Вивівши за місто, били камінням. Свідки поклали свій одяг біля ніг юнака, що називався Савлом.
- 59. Били камінням Степана, а він молився і казав: Господи Ісусе, прийми дух мій.
- 60. Ставши на коліна, скрикнув гучно: Господи, не вважай їм це за гріх. Сказавши це, спочив.
Ничего нет для сопоставления.
