- 1. Звіщаю вам, брати, благу вістку, яку я вам сповістив, і яку ви прийняли, в якій стоїте,
- 2. якою спасаєтеся, коли держите слово таким, яким я вам його сповістив, якщо лише ви не повірили надаремно.
- 3. Найперше я вам передав те, що і одержав: Христос помер за наші гріхи, згідно з Писанням,
- 4. і що був похований, і що воскрес третього дня, - за Писанням;
- 5. що з'явився Кифі і дванадцятьом;
- 6. потім з'явився понад п'ятистам братів разом, з яких багато хто живе ще й тепер, а деякі спочили.
- 7. Потім з'явився Яковові, пізніше всім апостолам;
- 8. нарешті, з'явився й мені, - наче якомусь виродкові.
- 9. Бо я найменший з апостолів, негідний назватися апостолом, - адже я переслідував Божу Церкву.
- 10. Ласкою Божою я є тим, ким є. Його ласка, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за всіх їх; утім не я, але Божа ласка, що зі мною.
- 11. Тож чи я, чи вони, - але ми так проповідуємо і так ви й увірували.
- 12. Коли про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, - то як деякі з вас кажуть, що нема воскресіння мертвих?
- 13. Якщо нема воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
- 14. Якщо Христос не воскрес, тоді марна і проповідь наша, марна й віра ваша.
- 15. Ми виявляємося неправдивими свідками Бога, бо засвідчили проти Бога, що він воскресив Христа, якого не воскресив, оскільки мертві не встають.
- 16. І якщо мертві не встають, то й Христос не воскрес.
- 17. Якщо ж Христос не воскрес, (тоді) віра ваша марна, - ви ще у гріхах ваших.
- 18. Тоді ті, що упокоїлися в Христі, - загинули!
- 19. Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, - ми найнещасніші з усіх людей!
- 20. Але тепер Христос воскрес із мертвих, - первісток серед покійних.
- 21. Оскільки смерть через людину, - то через людину й воскресіння мертвих.
- 22. Як в Адамові вмирають усі, так у Христі всі оживуть.
- 23. Кожний - за своїм порядком: первісток Христос, потім ті, що Христові під час його приходу,
- 24. а потім - кінець: коли передасть царство Богові й Батькові, коли знищить усяку владу і всяке панування та силу.
- 25. Бо йому належить царювати, доки не покладе всіх своїх ворогів йому під ноги.
- 26. Останній ворог, який буде знищений, - це смерть,
- 27. бо все підкорив йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком того, хто підкорив йому все.
- 28. Коли ж підкорить йому все, тоді й сам Син підкориться тому, хто підкорив йому все, щоб був він Богом - усім і в усьому.
- 29. Бо що роблять ті, що христятся за мертвих? Якщо мертві не встають зовсім, то нащо христитися за мертвих?
- 30. Для чого ми постійно наражаємося на небезпеки?
- 31. Щодня вмираю. Брати, такою є ваша похвала, яку маю в нашому Господі Христі Ісусі.
- 32. Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, яка мені користь? Якщо мертві не встають, їжмо і пиймо, бо завтра помремо.
- 33. Не давайте себе ошукати: погані спілкування нищать добрі звичаї.
- 34. Прийдіть правдиво до тверезого стану і не грішіть, бо деякі Бога не знають, - на сором вам (це) кажу.
- 35. Але дехто скаже: Як же мертві встануть? У якому тілі прийдуть?
- 36. Нерозумний! Те, що ти сієш, - не оживе, якщо не умре.
- 37. І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, але чисте зерно, яке трапиться, - пшениці чи чогось іншого.
- 38. І Бог дає йому тіло, яке забажає: кожній насіннині своє тіло.
- 39. Не всяке тіло є тим самим тілом; інше тіло в людей, інше у тварин, інше в риб, інше у птахів.
- 40. Є тіла небесні й тіла земні. Але своя слава в небесних і своя - у земних.
- 41. Інша слава у сонця, інша слава у місяця, інша слава у зірок, бо зірка від зірки різниться в славі.
- 42. Так само і воскресіння мертвих. Сіється в тлінні, встає в нетлінні;
- 43. сіється в неславі, встає у славі; сіється в немочі, встає в силі;
- 44. сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
- 45. Так і написано: Перша людина - Адам став живою душею, останній же Адам - це дух, що оживляє.
- 46. Але не спочатку духовний, а душевний; потім - духовний.
- 47. Перша людина - з землі, земна. Друга людина, [Господь,] з неба.
- 48. Який земний - такі й земні; і який небесний - такі й небесні.
- 49. І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
- 50. Кажу, брати, що тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тлінне нетлінного не успадкує.
- 51. Таку ще повім вам таємницю: не всі ми заснемо, але всі перемінимося, -
- 52. раптово, як оком мигнути, при останній сурмі: як засурмить вона - мертві встануть нетлінними, і ми перемінимося!
- 53. Бо треба, щоб це тлінне зодягнулося в нетлінне, і це смертне зодягнулося в безсмертне.
- 54. Коли ж це тлінне зодягнеться в нетлінність, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: Смерть поглинена перемогою!
- 55. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?
- 56. Жало смерти - це гріх, а сила гріха - закон.
- 57. Богові подяка, що дає нам перемогу через нашого Господа Ісуса Христа.
- 58. Тому, мої улюблені брати, будьте стійкими, непохитними, завжди відзначайтеся в Господнім ділі, знаючи, що ваша праця у Господі не є даремною.
Ничего нет для сопоставления.
