- 1. Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, за обітницею життя, що в Ісусі Христі, -
- 2. до Тимофія, улюбленого сина: ласка, милосердя, мир від Бога Батька і нашого Господа Христа Ісуса.
- 3. Дякую Богові, якому служу від предків чистим сумлінням, що постійно пам'ятаю про тебе в моїх молитвах день і ніч,
- 4. бажаючи бачити тебе, згадуючи твої сльози, щоб наповнитися радістю.
- 5. Згадую твою щиру віру, яка спочатку оселилася була в твоїй бабусі Лоїді та в твоїй матері Євникії; я певний, що вона є і в тобі.
- 6. Я тому пригадую тобі це, щоб ти розігрівав Божий дар, що є в тобі через покладання моїх рук.
- 7. Адже Бог не дав нам духа страху, але сили, любови й поміркованости.
- 8. Тож не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене - його в'язня; але потерпи за добру вістку за силою Бога,
- 9. який нас спас і покликав святим покликанням, - не за наші діла, але за своїм бажанням та ласкою, що дана нам в Ісусі Христі ще перед вічними часами;
- 10. тепер же з'явилася появою нашого спасителя Ісуса Христа, який знищив смерть, освітив життя і нетлінність доброю вісткою.
- 11. В ній я поставлений був проповідником, і апостолом, і вчителем [поган].
- 12. Через це я і терплю; але я не соромлюся, бо знаю, кому повірив, і впевнений, що він має силу зберегти до того дня те, що мені було передане.
- 13. За приклад май здорову науку, яку ти від мене почув у вірі й любові, що в Ісусі Христі.
- 14. Збережи добро, заповідане Святим Духом, що живе в нас.
- 15. Ти знаєш, що від мене відвернулися всі, що в Азії, між ними й Фігел та Гермоген.
- 16. Хай Господь пошле милосердя на дім Онисифора, бо багато разів він давав мені відраду і не соромився моїх кайданів.
- 17. Але коли він прибув до Рима, то пильно шукав мене - і знайшов.
- 18. Хай же дасть йому Бог знайти милосердя від Господа того дня! А скільки він послужив мені в Ефесі, - ти краще знаєш.
Ничего нет для сопоставления.
