- 1. Похвали2, їеrли1ме, гDа, хвали2 бGа твоего2, сіHне:
- 2. ћкw ўкрэпи2 верєи2 врaтъ твои1хъ, блгcви2 сhны тво‰ въ тебЁ.
- 3. Полагazй предёлы тво‰ ми1ръ, и3 тyка пшени1чна насыщazй тS:
- 4. посылazй сл0во своE земли2, до ск0рости течeтъ сл0во є3гw2,
- 5. даю1щагw снёгъ св0й ћкw в0лну, мглY ћкw пeпелъ посыпaющагw,
- 6. метaющагw г0лоть св0й ћкw хлёбы: проти1ву лицA мрaза є3гw2 кто2 постои1тъ;
- 7. П0слетъ сл0во своE, и3 и3стaетъ |: дхнeтъ дyхъ є3гw2, и3 потекyтъ в0ды.
- 8. Возвэщazй сл0во своE їaкwву, њправд†ніz и3 судбы6 сво‰ ї}леви:
- 9. не сотвори2 тaкw всsкому kзhку, и3 судбы6 сво‰ не kви2 и5мъ.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії церковнослов'янською мовою > Елизаветинская Библия > Ветхий завет > Псалтирь > Глава 147
