- 1. Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати?
- 2. Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями.
- 3. Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає.
- 4. Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче.
- 5. Одверни від мене очі, - мене вони зворушують!
- 6. В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної;
- 7. Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе.
- 8. Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч,
- 9. Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали.
- 10. Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами?
- 11. Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові?
- 12. Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Пiсня над пiснями > Глава 6
