Глава 19

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
  • 1. Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
  • 2. Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.
  • 3. І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
  • 4. І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
  • 5. І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
  • 6. І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
  • 7. І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
  • 8. Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
  • 9. І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
  • 10. Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
  • 11. І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
  • 12. Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
  • 13. А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
  • 14. І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, - вона й полишиться нею на плач.