Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Захарiя > Глава 11

Глава 11

1. Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.
2. Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.
3. Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.
4. Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,
5. Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.
6. Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.
7. І буду пасти вівцї, призначені на заріз, - бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу - повязь, і буду пасти ними вівцї.
8. І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.
9. І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.
10. І возьму мою палицю - ласкавості - та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.
11. І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.
12. Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї - трийцять срібних.
13. Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.
14. Тоді поламав я й другу (палицю - повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.
15. І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:
16. Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.
17. Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!