Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Старий Завіт > Євангелия від сьв. Марка > Глава 15

Глава 15

1. І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.
2. І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.
3. І винуватили Його архиєреї багато.
4. Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;
5. Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.
6. На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.
7. Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.
8. І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.
9. Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?
10. Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.
11. Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.
12. Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?
13. Вони ж знов закричали: Розпни Його.
14. Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.
15. Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.
16. Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.
17. І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,
18. та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!
19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.
20. І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.
21. І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.
22. І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.
23. І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.
24. І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.
25. Була ж година третя, і розпяли Його.
26. І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.
27. І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.
28. І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.
29. І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,
30. спаси себе й зійди з хреста.
31. Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.
32. Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.
33. Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.
34. А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?
35. І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.
36. Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.
37. Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.
38. І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.
39. Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.
40. Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,
41. що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.
42. А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,
43. прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.
44. Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.
45. А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.
46. І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.
47. Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.