Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі П. Куліша та І. Пулюя > Новий Завіт > Сьв. Ап. Петра перве Соборне Посланнє > Глава 2

Глава 2

1. Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
2. яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
3. коли покушали, що благий Господь.
4. Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
5. і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
6. Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."
7. Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";
8. і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
9. Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
10. ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
11. Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
12. і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13. Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14. чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
15. Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
16. яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
17. Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
18. Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
19. Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
20. Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
21. На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
22. котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
23. котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
24. котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".
25. Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.