Глава 1

< предыдущая глава   следующая глава >
Глава 1 2 3
  • 1. Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:
  • 2. благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.
  • 3. Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),
  • 4. чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,
  • 5. то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,
  • 6. а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,
  • 7. а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).
  • 8. Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.
  • 9. У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.
  • 10. Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.
  • 11. Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.
  • 12. Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.
  • 13. Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;
  • 14. знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.
  • 15. Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.
  • 16. Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.
  • 17. Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."
  • 18. І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.
  • 19. Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;
  • 20. се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.
  • 21. Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.