- 1. А по п'яти днях прибув первосвященик Ананій з якимись старшими, та з промовцем якимсь Тертилом, що перед намісником скаржилися на Павла.
- 2. Коли ж він був покликаний, то Тертил оскаржати зачав, промовляючи: Через тебе великий мир маємо ми, і для народу цього добрі речі впроваджено через дбайливість твою,
- 3. це ми завжди і скрізь визнаємо з подякою щирою, вседостойний наш Феліксе!
- 4. Та щоб довго тебе не турбувати, то благаю тебе, щоб ти коротко вислухав нас зо своєї ласкавости.
- 5. Ми переконались, що цей чоловік то зараза, і що він колотнечу викликує між усіма юдеями в цілому світі, і що він провідник Назорейської єресі.
- 6. Він відважився навіть збезчестити храм, і його ми схопили були, і судити хотіли за нашим Законом.
- 7. Але тисяцький Лісій прибув, і з великим насильством видер його з наших рук,
- 8. а його винувальникам звелів йти до тебе. Ти сам зможеш від нього, розпитавши, дізнатись про все, у чому його ми винуємо.
- 9. Юдеї також прилучились до того, говорячи, що то так.
- 10. І як намісник дав знака йому говорити, то Павло відповів: Я знаю, що від літ багатьох ти суддя для народу цього, тому буду сміліш боронитись.
- 11. Ти можеш довідатися, що нема більш дванадцяти день, як прийшов я до Єрусалиму вклонитися.
- 12. І вони ані в храмі, ані в синагогах, ні в місті мене не здибали, щоб я з ким сперечався, або колотнечу в народі здіймав.
- 13. І не можуть вони довести тобі того, у чому тепер оскаржають мене.
- 14. Але признаюсь тобі, що в дорозі оцій, яку звуть вони єрессю, я Богові отців служу так, що вірую всьому, що в Законі й у Пророків написане.
- 15. І маю надію я в Бозі, чого й самі вони сподіваються, що настане воскресення праведних і неправедних.
- 16. І я пильно дбаю про те, щоб завсіди мати сумління невинне, щодо Бога й людей.
- 17. А по довгих роках я прибув, щоб подати моєму народові милостиню та приноси.
- 18. Ось при цьому знайшли мене дехто з юдеїв азійських очищеного в храмі, а не з натовпом чи з колотнечею.
- 19. °м належало б ось перед тебе прибути й казати, коли мають вони що на мене.
- 20. Або самі ці нехай скажуть, чи якусь неправду знайшли на мені, як я в синедріоні стояв,
- 21. крім отого єдиного виразу, що я його крикнув, стоячи серед них: За воскресення мертвих приймаю від вас суд сьогодні!
- 22. Але Фелікс, дуже добре дорогу цю знавши, відрочив їм справу, говорячи: Розсуджу вашу справу, коли тисяцький Лісій прибуде.
- 23. І він сотникові наказав сторожити Павла, але мати полегшу, і не боронити нікому з близьких його, щоб служили йому.
- 24. А по декількох днях прийшов Фелікс із дружиною своєю Друзіллою, що була юдеянка, і покликав Павла, та слухав від нього про віру в Ісуса Христа.
- 25. І як розповідав він про праведність, і про здержливість, та про майбутній суд, то Фелікса страх обгорнув, і він відповів: Тепер іди собі, відповідного ж часу покличу тебе!
- 26. Разом із тим і сподівався він, що дасть Павло грошей йому, тому й часто його прикликав і розмову з ним вів.
- 27. Як минуло ж два роки, то Фелікс одержав наступника, Порція Феста. А Фелікс бажав догодити юдеям, і в в'язниці Павла залишив.
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Український переклад Біблії (УПБ) І. Огієнка > Новий Завіт > Дiї > Глава 24
