- 1. Після того ввійшли Мойсей та Арон до фараона й кажуть: "Так мовить Господь, Бог Ізраїля: Відпусти мій народ, щоб святкували мені свято в пустині."
- 2. А фараон відповів: "Хто такий Господь, щоб я мав послухати його голосу та відпустити Ізраїля? Не знаю Господа, й Ізраїля не відпущу."
- 3. Вони ж сказали: "Бог євреїв зустрів нас; хочемо, отже, піти за три дні ходи в пустиню і принести там жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем."
- 4. І відповів їм цар єгипетський: "Чому то ви, Мойсею й Ароне, відтягаєте людей від праці? Ідіть собі до своєї роботи."
- 5. Вів далі фараон: "Ось така сила-силенна того народу, більше як мешканців цієї землі, а ви ще хочете відтягати його від його роботи."
- 6. І дав фараон того ж самого дня такий наказ начальникам та доглядачам народу:
- 7. "Не постачайте вже більш людям соломи на цеглу, як досіль було; самі вони нехай ходять та призбирують собі солому.
- 8. А вимагайте від них стільки цеглин, скільки й досі вироблювалося; не поменшуйте нічого, бо вони ліниві, тому й кричать: ми бажали б піти та принести жертву Богу нашому!
- 9. Нехай тяжить робота на цих людях, нехай її пильнують, не зважавши на пусті теревені."
- 10. Повиходили начальники та доглядачі над людьми та й кажуть до народу: "Ось що велить фараон: Я вже не даватиму вам більш соломи.
- 11. Ідіте, самі збирайте собі солому, де знайдете; бо нічого не буде знижено з роботи вашої."
- 12. І порозходились люди по всій єгипетській землі збирати собі стерню замість соломи.
- 13. Доглядачі ж квапили їх, наказуючи: "Виробляйте стільки щоденної роботи, як і тоді, коли була заготовлена солома."
- 14. І бито доглядачів з синів Ізраїля, що їх настановили над ними фараонові доглядачі, примовляючи: "Чому не виготували призначену вам кількість цеглин і вчора й сьогодні?"
- 15. Прийшли доглядачі з синів Ізраїля до фараона скаржитись та й кажуть: "Чого знущаєшся так із рабів твоїх?
- 16. Соломи не дають рабам твоїм, а цеглу, мовляв, виробляйте. А до того ще й б'ють рабів твоїх; а народ твій винен."
- 17. А він і каже: "Ліниві ви, ліниві! Тому то й верзете: Підемо принести жертву Господеві.
- 18. А зараз забирайтеся до праці; соломи вам не даватимуть, а цегли, скільки визначено - постачайте."
- 19. Побачили доглядачі ізраїльські, що з ними погано, коли такий наказ: не зменшувати щоденного числа у виробі цегли.
- 20. Та саме як виходили вони від фараона, спіткались із Мойсеєм та Ароном, що стояли там, ждучи їх;
- 21. і кажуть їм: "Нехай Господь розсудить та скарає вас; зробили ж бо ви нас ненавидними перед фараоном та його слугами, дали ви меча їм у руки нас повбивати."
- 22. Тоді звернувся Мойсей до Господа й каже: "Господи, чому допустив єси таке лихо на цих людей! Чому ти послав мене?
- 23. Бо з того часу, як я ввійшов промовляти до фараона твоїм ім'ям, він по чав знущатися з людей оцих; а визволити твого народу ти не визволив."
Головна > Бібліотека > Бібліїстика > Переклади Біблії > Переклади Біблії українською мовою > Українська Біблія (УБ) у перекладі І. Хоменка > Старий Завіт > Вихід > Глава 6
